unknown2015
10.05.2021 17:53

Скласти план до текста Поліське село
Поліське село.
Я ніколи не бував у поліському селі Крйнки, досі жалкую за цим. Сходив я чимало доріг, об'їздив чимало країн, та якось не випадало мені зазирнути в тихі місця, де минуло батькове дитинство. Але ніколи не бувши там, бачу виразно, мов на старовинній гравюрі, заповітний куточок землі. У цій картині панують світлі тони, ніжні тони біленого поліського полотна. Спокійне світле небо, світлі з жовтим відтінком кучугури пісків. Лише по горизонту темна зубриста стіна соснового бору.
Небо, ліс, піщана горбиста рівнина - це лише тло.
Потім бачу дорогу. Ну, а яка дорога в пісках? Порізана колесами, то кривуляє між чахлими кущами сосняка, то повзе на горбик, то шкандибає в долинку. Це навіть не дорога, а розтоптана канава, клята й переклята всіма їздовими, і від того ще більше зморщена. Поруч неї, старої бабусі, вистрибують онуки-стежки, вони мережать синючі плеса, викрутасами обходять деревця і збігаються в одне річище біля трухлого від старості обваленого місточка. За місточком починається село.
Поліське село. Ішли жінки з грибами. Пісок та болото, пісок та болото, нарешті й суха місцина, тут, кому де заманулося, й присіли вони спочити, обклавшись корзинами. Отаке село. Купками. Хата, а потім жовта залисина, потім ще самотня хата. Кожен двір обнесено високою дерев'яною огорожею. Тут все із дуба, із сосни, із берези, із граба. Все із лісу.
А земля тут яка! Той же пісок, трохи бурий від гною, без гною ніщо не росте, навіть кукіль*.
За дворами й левадами - глевка низина. Корчі, мохові острівки, цілі озера густої, як дьоготь, стоячої води, замулені річечки. Царство непролазних поліських боліт.
Ніколи не був я у Кринках, але бачу село, бачу дідову хату. Вони постають із запашних батькових оповідок

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
pashka4060
28.04.2021 17:46
Літо... Найпрекрасніша пора. І я завжди з нетерпінням чекаю на нього.
Влітку я допомагав бабусі в городі та дідусеві на пасіці. Коли я закінчував роботу вдома, то виходив на вулицю погуляти з друзями. Ми купалися в ставку, грали у футбол, збирали лікарські трави, але найбільше мені сподобалося ловити рибу.
Одного разу мій тато, я та мій друг Віталик вирішили піти порибалити. Коли виходили, було темно, аж ось запалав небосхил - це сходило сонце. Спочатку воно освітило темні верхівки дерев, а через де-кілька хвилин ми побачили березовий гай і до цього ще сонний ставок. На траві блищали крапельки роси, здавалося, що це міріади зірок спустилися на землю.
Біля оповитого вранішнім туманом ставка, своїм співом нас зустріли пташки в крилами журавель. Терпкий аромат польових квітів лоскотав ніздрі.
Ми зупинилися на березі і у зручному місці розклали свої нехитрі снасті. Як по команді, закинули гачки з лескою у воду. Першим у воді застрибав поплавок у мого тата, ще хвилина - і тато витяг окунця. Потім я витяг карася. Мій друг Віталик не забарився і теж витяг карася.
Втомлені, але веселі, з уловом ми поверталися додому. Першим нас зустрів мій собака Чара. Він швидко побіг до нас і почав обнюхувати і крутити руденьким хвостом.
Але час, нажаль, спливає... Скоро закінчилися канікули, і треба було знову повертатися до міста, щоб продовжити навчання.
Як чудово влітку!
0,0(0 оценок)
Ответ:
nikasimonok2007
28.04.2021 17:46

моя бабушка живёт в рязани. этот город находится недалеко от нас, поэтому я уже не раз бывал у бабушки в гостях. каждый раз, когда я приезжаю к ней в гости, я гуляю с бабушкой по городу. часто мы приходим в рязанский кремль. он, конечно, меньше, чем московский, но тоже интересный. там находится музей, где можно увидеть раз­ные старинные вещи.

бабушка живёт в своём одноэтажном до­мике на окраине рязани. этот домик красивый с резными ставнями на окнах, на крыше красная черепица.

когда я в гостях у бабушки, у меня сра­зу появляется много нужных дел: необходимо встретиться со своими друзьями из соседних домов, сбегать на речку, которая протекает сразу за бабушкиным огородиком. потом мы с идём в берёзовую рощу. она нахо­дится тоже недалеко от бабушкиного домика. когда я наиграюсь и прихожу домой, ба­бушка начинает угощать меня разными вкус­ностями: малиновым вареньем, душистым ча­ем с травами, тульскими пряниками, пирогами с визигой (это спинки осетров так называются), а ещё на столе всегда есть яблоки, потому что у бабушки свой сад с большими яблонями. после еды я опять бегу на улицу, а роди­тели остаются дома с бабушкой — отдыхают, разговаривают о жизни, папа по хо­зяйству. так проходит первый день нашего пребы­вания у бабушки. в этот раз всё так и было. я привык к размеренной жизни в гостях у ба­бушки, и мне это нравится. я полюбил это спокойствие и порядок. в следующем году мы наверняка опять поедем к бабушке, может быть, даже съездим к ней в гости два раза.

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота