Спочатку було Слово – так починається мудра та таємнича, священна для багатьох книга Біблія. Ця фраза розуміється людьми по-різному, проте все ж таки, мабуть, недарма вона там є. І це підкреслює неабияку важливість та можність слова в житті людей. Таке просте, звичне явище для кожного – слово, мова, можливість мовлення – таїть у собі велику силу. Доречне слово може змінити життя людини та цілий світ.
Кажуть, словом можна вбити, а можна зцілити. Влучні слова здатні достукатися до серця та голови людини у відчаї, до зібратися та знайти вихід із складної ситуації. Ласкаве слово близької людини може покращити настрій, підняти самооцінку та відродити віру в себе. Буває, мимохідь вимовлене добре слово дає людині наснаги змінити життя на краще. Особливо важливо чути добрі слова на свою адресу дітям від батьків, бо саме вони є провідниками та помічниками у доросле життя.
Інша ціннісна складова слова полягає в тому, що словами можна зафіксувати та зберегти важливу інформацію. До наших часів дійшли мудрі заповіді та поради наших пращурів – у фольклорних творах. Завдяки слову кожному доступні роздуми та висновки щодо важливих морально-етичних питань великих мислителів та філософів усіх часів, наприклад, думки українського філософа Григорія Сковороди про призначення людини, про щастя, які є актуальними й зараз. У цьому плані слово можна вважати носієм істини.
Світ художнього слова – це безмежний простір краси. У ньому оспівано та оплакано долю багатьох героїв, народів, держав, світів. Література, театр, кіно, пісні вміють бачити красу нашого світу, людського серця, почуттів та донести її до кожного, змусивши співчувати, радіти, захоплюватися, мандрувати там, куди не довезуть потяги.
Ось на які великі справи здатне слово. На жаль, воно також здатне робити боляче, знищувати душу людини, маніпулювати її свідомістю – усе залежить від того, хто те слово говорить та з якою метою. Тож давайте берегти у собі людину, робити добро іншим та собі, покращувати наш світ для кожного, і нехай велика сила Слова нам у тому допомагає.
Вам не здається, що з мовленням та екологією у нас одні й ті самі проблеми? Обидва поняття потребують очистки від того, бруду, що накопичувався багатьма роками.
Не знаю, як вам, але мені видається досить дивною і нез`ясовною одна річ, яка просто лізе в очі, точніше, у вуха, але роками залишається поза увагою суспільства у нашій країні. Це правильна мова.
Ось дивіться. У Бернарда Шоу, в його п`єсі «Пігмаліон», головна героїня Еліза Дулітл жила за часів королеви Вікторії і отримала, як усі діти з бідних родин Англії, в найкращому разі, початкову освіту, тобто, вміла читати та рахувати гроші. Вона виросла у передмісті Лондона, де всі люди говорили на своєрідній мові – кокні, яку часто взагалі не могли зрозуміти жителі інших районів цього велетенського міста. І для людей з привілейованих верств суспільства ця мова здавалася нестерпно огидною, неприпустимою, грубою, викликала подив та глузування.
Еліза майже ніякої освіти не мала, але навіть вона розуміла, що, не навчившися правильно вимовляти слова і будувати речення, ніколи не зможеш піднятися вище свого жалюгідного оточення, не зможеш розпочати свою праву, не зможеш забезпечити собі гідне життя. Але вона опинилася в потрібному місці у потрібний час, і тут їй трапився професор Хіггінс.
Що ж до українців, то вони вважають себе культурними та освіченими людьми, всі мають не просто шкільну освіту, а університетську, та ще й не одну. На кожному кроці у великих містах розташовані навчальні заклади, де людей вчать, вчать, вчать … рідної мови. І що, як кажуть, у сухому залишку?
Нічого. Як і 100 років тому, правильною мовою говорять одиниці, як-от, наприклад, я. Інші вдовольняються тією мовою, яку зроду чули у себе вдома: дехто – суржиком, дехто – галицьким діалектом, гварою. Багато людей говорять досить правильною російською мовою.
Як досконале знання мови впливає на суспільний стан та ділову успішність українця? За моїми власними – ніяк. Щоб це зрозуміти, достатньо лише на півгодинки увімкнути телевізор. За цей час ви почуєте від дикторів, ведучих, від просто людей, від високоповажних людей, в тому числі – бізнесменів і депутатів парламенту стільки словесного бруду, що вам стане соромно за стан освіти, вихованості, обізнаності людей щодо їхньої мови. Складається враження, що їм не подобається мова, якою вони змушені говорити, що її насаджують штучно, примушують говорити мовою, на якій вони не думають, якою не володіють.
Я хочу сказати, що в нашій країні, на відміну від Англії 19 сторіччя, знання, а точніше незнання мови не є запорукою «успішного життя», тобто, можна стати заможним і щасливим, користуватися високим становищем та мати імідж поважної особи, не маючи навіть достатнього словникового запасу.
«Поговори трохи, і я скажу, хто ти», - жартують філологи. І справді, хто ти є насправді – про це скаже твоя мова.
Объяснение:
