Ми (підмет) не лукавили (присудок) з тобою (додаток),
Ми (підмет) просто (обставина) йшли (присудок); у нас (додаток) нема (присудок)
Зерна (додаток) неправди (додаток) за собою (обставина).
Наша (додаток) дума (підмет), наша (додаток) пісня (підмет) не вмре (присудок), не загине (присудок).
Журбою (додаток) не накличу (присудок) собі (додаток) долі (додаток), коли (обставина) так (обставина) не маю (присудок).
Я (підмет) для тебе (додаток) буду красивою (присудок), а для когось (додаток), може, й ніякою (присудок).
Відповідь: розділові знаки виділені чорним.
1. Робітник за станком і поет на папері — всі ми творим щасливий наш світ. (В. Сосюра )
2. Біля возів, під возами й подалі — скрізь було видно запорожців, що
порозлягалися на траві. (О. Довженко.)
3. Усе навколо : дерева , птахи , люди — сповнене весняної , пружної , нестримної сили. (В. Собко.)
4. А Соловей аж горло надриває і на всі заставки співає : щебече , і свистить , і тьохкає , і торохтить. (Л. Глібов.)
5. І на тім рушникові оживе все знайоме до болю : і дитинство , й розлука , й твоя материнська любов. (А. Малишко.)
6. Тихо. І земля , і вода , і повітря — все поснуло. (М. Коцюбинський.)
7. Тягнуться до сонця і квітки , і трави , віти кучеряві , гори голубі.
(В. Сосюра.)
8. I традиційні верби , і калина — все батьківське , але снівське — теж!
(Б. Олійник.)
9. Вся громадськість повинна взятися за охорону нашої чарівної природи : і птахів , і звірів , і садів , і лісів. (Остап Вишня.)
