Сторітеллінг про Добро.
До ть будь ласка.​

Самый лучший отметить День Независимости - посетить какое-нибудь интересное место, связанное со славной историей Украины, например одну из казацких столиц. Батурин - очень подходит для этого. Мы до этого там не были, а отзывы о тамошнем недавно отстроенном историко-культурном заповеднике «Гетьманська столиця» очень разные. Одни говорят, что новодел и картинка для туристов, другие - очень хорошо и качественно отреставрировали, и что есть на что посмотреть. В этом году решили взглянуть на Батурин, ну и вообще посмотреть что там еще хорошего в округе. 
Выехали и з Киева не очень рано, около 10.00 и по окружной вокруг Броваров к первой точке нашего маршрута - Козельцу.
Сразу хочу отметить, что дороги в тех краях на удивление хорошие. Трасса Киев -Чернигов вообще роскошна, после поворота на Глухов четыре полосы превращаются в две, но тоже всё очень пристойно. Ну и мелкие дороги Коропского района вполне годные. Очень радует такое положение дел: будут дороги - будут и туристы ездить. Единственная дорога, что там сейчас не в очень хорошем состоянии, по которой возвращались домой - это участок что возле полегона Десна, старая дорога Чернигов-Киев. Вот ее изрядно подпортили за последние несколько месяцев.

КОЗЕЛЕЦ

Поселк на берегу реки Остёр. В XVII - XVIII веках - административный центр Кзелецкй сотни Киевскго полка, место дислокации полковой казацкй старшины. В поселке сохранилось нескольк интересных памятников той эпохи: Николаевская церковь (1784), Вознесенская церковь (1866-74), дом канцелярии Киевского полка (1756-60),Усадьба «Покорщина» (1750-е и 1760-е) — одна из старейших дворянских усадеб Левобережья. Ну и конечно самая главная жемчужина, памятник архитектуры национального значения - собор Рождества Богородицы (1752-1763гг). В этт раз удалось даже внутрь попасть и посмотреть на красивейший деревянный иконостас, в работе над которым, как полагают, принимал участие Растрелли. 

Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя. У моєму розумінні, бути людиною - це значить виховати в собі високі моральні якості. Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових - це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах. Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина. Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки - це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають. Я гадаю, що справжня людина - це хороший друг, здатний прийти на до визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. Це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість. Хороша людина створить хорошу сім’ю і буде прикладом для своїх дітей. І, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. А я вважаю, що бути людиною - це значить бути хорошою людиною. Не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім’ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. Людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу. Я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. Але в житті буває навпаки: на роботі - передовий виробничник, а вдома - деспот, який тероризує всю сім’ю; у школі - сумлінний учень, а вдома - ледар, який ложки за собою не помиє. А ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. Ця риса і у великому, і у малому мені огидна. Зрада несумісна з поняттям «бути людиною». Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. Мене надихає вислів А. П. Чехова: «У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли…»