Великдень – величне свято для кожного із нас. Моя сім’я ретельно готується. Прибираємо, печемо паски та малюємо писанки. Потім освячуємо ці дари. Зранку ідемо до церкви. У ці дні вітаємося словами «Христос воскрес». Цікавими є народні гуляння біля церкви. Можна побачити багатьох друзів, знайомих. Дозволяється на свята усім бажаючим бити у дзвони. Їх відлуння довго лунає навколо.

З цього тексту випишіть займенники, позначте розряд.

Мені доводилося гати багато явищ. 

   Восени любить впасти перший сніг. Потішить дітвору і тут же розтане. Пригадую рідкісне явище – блискавку одного зимового дня. Стрімко налетіли темні хмари. Блискавиця освітила білу землю. Навздогін прогуркотів голосно грім. І побігла вона далі, забираючи із собою страх. Через деякий час погода знову стала сплячою та доброю.

  Не один раз бачив, що у морозний ранок поверх снігу утворюється льодова кірка, тому він хрустить під ногами. У теплу погоду нога провалюється у м’яке снігове покривало.

  Явищ є багато, усі вони дуже різні, тому їх доводиться часто гати.  

Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу».  Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні. 

Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.