У реченні Отакий-то Перебендя, старий та химерний означення відокремлюються, тому що:
А) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть після означуваного іменника;
Б) одиничний прикметник (дієприкметник) стоїть після іменника, перед яким уже є означення;
В) прикметниковий (дієприкметниковий) зворот стоїть перед означуваним іменником і має додаткове обставинне значення (причини);
Г) прикметники чи дієприкметники (з пояснювальними словами або без них) є означеннями до особових займенників, незалежно від того, чи вони стоять після займенника, чи перед ним;
Ґ) прикметники чи дієприкметники(з пояснювальними словами або без них) відірвані від означення іншими словами, особливо присудком;
Д) означення стосується іменника, якого в цьому реченні немає;
Е) неузгoджені означення слоять поряд з узгодженими.​

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

1)криниця з відром ,і вікна променями протирають очі.2)уміння розв'язувати і, таке ж практичне мистецтво, як і вміння плавати, бігати чи танцювати.3)почалося у сонця безсоння ,і подовшали раптом дні.4)вже листопад підкравмя з-за дубів, і гай знімає золоту перуку.5)тихі води дніпрові я стрічав у дорозі ,сині хмари, діброви ,спілі ранки та грози .6)натрудившися у квітні ,перецвівши у маю, йдуть дерева перелітні в повінь лагідну свою.7)край прогнутого ,вечорового неба, врізаючись у зоряну імлу ,і досі трудиться старий ,нагорблений вітяк.(врізаючись,перецвівши-дієприслівникові звороти)