У лісовій школі почався урок української мови. Вчителька Мудра сова. Сова вчить зайчика, лисичку й ведмедика. Вони всі любили школу і ніхто не хотів її пропускати, тому коли ведмедик незявився на урок всі занепокоїлись. Зайчик вигадав історію. В історії говорилось, що наш ведмедик пішов іншою дорогою до школи яка пролягала через ліс, лісок і страшний лісище, де на нього чекала несподіванка, точніше небезпека. В лісі він злякався дивного звіря, а в коли забіг в лісище його схопили люди. Фантазія у нашого зайчика ого-го подумала Сова. Лисичка чуть не розплакалась, адже ведмедик був її кращим другом. Урок не вдався. Почалась перерва вчителька Сова вирішила злітати до ведмедика додому. Вже здалеку вона побачила ведмедика і його маму у них на
ґанку. Тим часом у школі: Лисичко, лисичень, не плач!-говорив зайчик. Я це все вигадав! Хто зна, де наш мішка дівся. Напевно думає, що вже зима! -Ой, точно! Сова з ведмедиком прийшли до школи. Лисичка: Ведмедику, дурненьки Ведмежатко, де ти був?! Та я проспав,- пробурмотів наш ведмедик. На цьому пригоди улісовій школі тільки почались...
Рідний край - це саме миле, найкрасивіше місце на землі. Тут найкрасивіша природа, найцікавіші казки, найкрасивіші і найдобріші люди. Тут все своє, таке рідне і улюблене.
У кожної людини є свій рідний край, куди хочеться весь час повернутися. Чому це місце так тягне до себе? Чому багато тужать про нього на чужині? Напевно, тому, що знайомство з навколишнім світом вперше відбувалося саме в цих краях. Маленька людина вперше тут побачила сонце, почула шум дощу, пішла до школи, знайшла друзів.
Рідний край найкрасивіше місце на землі, тут живуть самі хороші люди. А скільки всього цікавого тут було, скільки хороших спогадів пов'язано з цим місцем. Тут рідний дім, де мама чекала зі школи. Приходиш додому, а на столі рум'яні млинці з молоком. Що може бути смачніше!
Де б не була людина, в який куточок землі вона б не забрела, завжди буде згадувати свій рідний край, такий гарний і улюблений.
