Пишаюся тим, що я українець
Якось я залишився вдома один. Робити було зовсім нічого, і тому я вирішив подивитись телевізор. Взагалі-то я не дуже люблю його дивитись і проводжу вільний час із друзями або за гарною книжкою, але сьогодні гуляти було холодно, а книжка, як на зло, скінчилась. Я перемикав з одного канала на інший, поки не знайшов програму, в якій розповідалось про різні країни. Програма мене дуже зацікавила. Я почув багато про Великобританію, США та Австралію. Ведучий розповідав про географічне розташування країн, про їх історію, традиції, про політичне становище. Було сказано і про високий економічний розвиток цих країн. Коли програма скінчилась, я вимкнув телевізор та подумав, що, мабуть, жителі цих країн пишаються тим, що живуть там. У той самий час мені спало на думку поміркувати трохи, чи можу я пишатись своєю країною.
Наша Батьківщина знаходиться майже у самому центрі Європи, а якщо бути точним, то географічний центр Європи знаходиться недалеко від міста Рахів, що в Закарпатській області. Якщо спробувати згадати історію нашої країни, то можна виявити, що вона налічує вже понад тисячу років. Щоправда, спочатку вона входила до держави Київська Русь, яка з'явилась ще за багато років до того, як утворилась Росія. Як я пам'ятаю, Росія виникла тому, що деякі жителі Київської Русі не хотіли підкорятись її законам та втекли у східні ліси, де і побудували нове царство. Наші предки українці були хоробрими воїнами, вони завжди бились за свою країну, поки останній воїн ще міг держати у руках спис та булаву. У нашій історії присутні такі славетні імена князів, як Олег, Мстислав, Володимир, Ярослав, княгиня Ольга. Відомо, що Володимир охрестив руський народ у християнську віру, Ярослав прославився тим, що за часів його правління в нашій країні було збудовано багато храмів та бібліотек, а княгиня Ольга була мудрою та сміливою жінкою, яка справедливо використовувала надану їй владу. Коли пригадую часи козацтва, на думку спадають імена славетних гетьманів Хмельницького та Мазепи, які зробили Україну сильною та прославили на весь світ.
Дивіться також
Окрім славетного минулого, у нас багато чудових традицій. У ніч перед Різдвом молодь співає колядки, на Великдень наші матусі та бабусі печуть смачні паски та освячують їх у церкві, і це я вам нагадав лише дві, а як їх багато! На жаль, у великих містах люди поступово забувають деякі з них, але в селах більшості традицій завжди дотримуються і поважають їх.
Весна приходить зі своїм яскравим сонечком, з теплом, з ясними небесами, рожевими світанками та золотими хмарами. Приходить і солодко пахнущими гілками верб, що розпускаються, жене зиму геть.
З приходом весни снігові хмари зникають, сонце лагідно й ласкаво блищить в ясному небі. В його осяяній синій вершині жайворонок співає вічно стару, вічно нову пісню. В голос весни свою пісню вбудовує і бурулька. І нехай її пісня монотонна, мотив невигадливий, але вона теж бере участь у весняному акорді звуків.
З настанням весни зимові вітри пройдуть, знесилять морози тріскучі з хуртовинами та завірюхами та помчать далеко-далеко за опівнічну сторону. Розтануть снігові гори, втече сніг, потемніє, розіб’ється на річці лід та понесе його в велику річку, а там ще далі — в синє море.
Незабаром хлопці візьмуться виправляти стару шпаківню і, затвердивши її на високій жердині, приставлять до нової, міцної конструкції.
