Частини мови поділяються на три групи: самостійні , службові та окрема група частин мови.
1. Самостійні частини мови.
До цієї групи належить:
-Іменник
- прикметник
- дієслово
- займенник
- прислівник
- числівник.
Самостійні частини мови можуть називати предмети, вказувати на їхні ознаки та кількість або ж описувати дію. Головною ознакою самостійних частин мови є те, що вони – члени речення, що мають граматичну вагу та своє лексичне значення.
2. Службові частини мови
До неї належать:
- сполучник
- прийменник
- частка.
Роль службових частин мови в реченні – зв’язок слів між собою, надання певних емоційних відтінків членам речення або творення нових слів і морфологічних форм.
3. Окрема група
До неї належать:
- вигук
- звуконаслідування.
І. Самостійні частини мови.
Іменник – назва предметів та будь-яких явищ.
Наприклад, стіл, вітер, Ганна.
Іменник зазвичай буває підметом або додатком (у непрямих відмінках).
Прикметник – вираження ознаки предметів.
Наприклад, високий, красива, дерев'яний.
Прикметник – це типове узгоджене означення.
Однак у нетиповому варіанті прикметник також може виступати іменною частиною складеного присудка.
Дієслово – вказівка на дію або стан предметів чи явищ.
Наприклад, біжу, переїхав, зробити.
Дієслово – це типовий присудок. Але не тільки!
Дієслова іноді можуть виступати в ролі підмета, додатка, обставини та навіть означення.
Що стосується дієслівних форм, то дієприкметник у реченні – це означення чи іменна форма складеного присудка; а дієприслівник – це обставина.
Займенник – вказівка на особу або предмет.
Наприклад, я, твій, той.
Займенники, що вказують на предмети в реченні відіграють роль підмета та додатка. А займенники, які вказують на порядок при лічбі та ознаки, звичайно, стають означеннями.
Прислівник – виражає ознаку дії чи іншої ознаки.
Наприклад, холодно, тричі, стрімко.
Прислівник частіше за все буває обставиною та тільки іноді – неузгодженим означенням.
Службові частини мови не є членами речення, але давайте розберемо, яку граматичну роль вони відіграють.
Числівник – назва кількості предметів або явищ та їхній порядковий номер.
Наприклад, сто, перший, десятеро.
Числівник часто буває підметом (часто – разом з іменником), але в непрямих відмінках може виступати додатком та означенням.
ІІ. Службові частини мови.
Сполучник – зв’язок між собою частин речення та однорідних членів речення.
Сполучники сурядності існують у реченні для приєднання однорідних членів та частин складносурядного речення. Сполучники підрядності єднають підрядне речення з головним у складнопідрядному реченні.
Частка – виражає відтінки мовлення.
Частка потрібна для вираження чи підсилення конкретного слова або словосполучення. Також за до частки окреслюється питання, ствердження чи заперечення в реченні.
ІІІ. Окрема частина.
Вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.
Наприклад, ой, ах, тьху.
Вигук та звуконаслідування виражають почуття та емоції.
