6. Укажіть рядок, у якому всі слова пишуться з префіксом пре- : А Пр..лавок, пр..точений, пр..подобний ; Б пр..мудрий, пр..великий, пр..гарний; В пр..морський, пр..щеплювати, пр..чіп. 7. У якому рядку всі слова відповідають такій морфемній будові: префікс, корінь, суфікс, закінчення? А Гарно, прекрасно, розбитий; Б засніжений, надбудова, перекручений; В вимір, надзвичайний. 8. Основа виражає: А Лексичне значення слова; Б граматичне значення слова; В надає нового значення слову. 9. Виділіть рядок, у якому всі слова не мають закінчення: А Таксі, мудро, зрання, повагом; Б сік, попурі, миттєво, корінчик; В їжак, січ, льотчик, гравець. 10. Закінчення виражає: А Лексичне значення; Б граматичне значення; В зміст слова. 11. Змініть слова або доберіть до них спільнокореневі, щоб відбулися всі можливі чергування приголосних у корені: Молоко, флешка, рік, Кременчук, берег, книга, Острог, ворог, горох, дорога, муха, птах. 12. Змініть слова або доберіть до них спільнокореневі, щоб відбулися всі можливі чергування голосних у корені: Ніч, кіт, столи, річ, ножі, біль, роги, грім, ніс, осінь, коса.

На мій погляд, тварини-дуже корисні в нашому житті. Щоб тварини допомагали нам, ми повині допомагати їм. Ось який випадок стався зі мною, дуже давно.
Йду я по вулиці з другом. Чуємо невідомі звуки. Це було маленьке пташення, яке випало з гнізда, а кричала мати, але не могла до
Дістали його, поклали біля мати, кожет день носили зернятки.
Восени, мати ластівка и її пташеня, яке стало виликим, прилетіли на до Кожен день вони з великим задоволенням, прибирали комах з дерев.
З цього дня, я завжди допомагаю звірам, бо вони справжні друзі, нам, людям!

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.

Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.

Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.

Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.

У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.