Провідміняти - своя земля, твій пенал​

У лісах нашого краю мешкає чудова тварина. Його легко впізнати по сірій шубці та довгим вушкам. Це зайчик. Іноді його можна зустріти у затишних садах, городах і полях. Хутро в зайчика дуже густе та пухнасте. В шубці звірка є одна особливість,  взимку сіра шубка змінюється на білу. Це перетворення дуже корисне для нього, на білому снігу ліса та інші хижаки не побачать білого зайчика. Вуха у нього завжди насторожі, вони виловлюють наймалейший шерох. Та коли він почує небезпеку відразу дає драла. Тільки п`яти виблискують. Зайчик має цікаві звички. Більшу частину життя він проводить ховаючись під кущами. Але як він любить гратися на галявинці зі своїми побратимами! Та він не забуває про обережність.
  Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони. 

1-3. Заєць — [за/йец'].
4. Перший склад відкритий [за-], другий — закритий [Йец].
5. Звуків п'ять, букв п'ять, але повної відповідності між ними немає: йотована буква є позначає після голосного два звуки, а м'який знак не позначає окремого звука, а тільки м'якість попереднього звука [ц'].
6. Голосні звуки: [а], [еи] (ненаголошений).
7. Приголосні: [з], [й], [ц'].
8. Приголосні: [й] — сонорний, [з], [ц] — шумні, з них [з] — дзвінкий лйого глуха пара [с]), [ц'] — глухий (його дзвінка пара [дз']). Приголосний [з] — твердий, [ц'] — м'який, [й] — завжди м'який.
9. У цьому слові є чергування голосного [е] з нулем звука: [зайец' зайц'а], так зване — випадне е.