1. Укажіть речення, яке складається із чотирьох частин:
А Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п’янкий запах – власне, в руках її наче
вигойдувався букет тонких пахощів.
Б У темряві траплялись ягоди, але вони проходили мимо дивною ходою, начебто теж ступали по
дну прозорої річки, яка обтікала їх з усіх боків хвилями тугого повітря.
В І хоч зараз гудки вже відмінено, проте Віруньці й досі вони часом озиваються з душі, адже під
спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.
Г Було це десь там, біля Таврії, в степах, де гнеться ковила, де обрій піниться отарою.
2 . Складне речення із сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв’язком – це
А Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну. (В.Симоненко);
Б На світі у кожного сонце своє; любенько живеться, як сонечко є. (В.Александров);
В З вітром шепочуться квітки, пісня дзвенить про любов, і над свічадом ріки місяць примарний
зійшов. (В.Сосюра)
Г Вітер на травах квітне, і хвиля у берег б’є, бо в серці моєму рідне було і сьогодні є...
(В.Підпалий)
3 . Складне речення із сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв’язком - це
А Достигло літо, налилося жито, і звідусіль ідуть чужі женці. (О.Ольжич.);
Б Б’ється серце чуло, як світиться вікно – все давно минуло... (В.Сосюра.);
В Отак мені привиділось сьогодні, коли вертавсь уранці від ріки: каштан – неначе церква великодня.
(Є.Гуцало).
Г Шкільне минуле в пам’яті озвалось: писав я «мати» в зошиті, й мені таким широким слово це
здавалось, що думав я — воно у множині. (А. Бортняк)
4. Складне речення із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком - це
А Земля в обіймах супокою, їй дня, що згас, не повернуть. (В.Сосюра.);
Б Знаю я, моє не згасне ім’я: кров свою віддав пісням моїм я, що мене продовжать у житті. (В.Сосюра.);
В Вже травень засвітив свічки каштанів білі, і йде в квітках весна у рідному краю, я так його люблю, що
передать не в силі в закоханих словах усю любов мою! (В.Сосюра.).
Г вали півні опівнічні, і село потонуло у сні, тільки ніч, безовидна, як вічність, не дає забутися
мені.( І. Гнатюк)

5. Схемі [ ], [ ], і [ ]. відповідає така складна синтаксична конструкція:
А Над річкою в чистім полі могила чорніє де кров текла козацькая, трава зеленіє. (Т.Шевченко.);
Б Мелькають червоні жупани вирує кипить Дніпро і Байда стріляє в султана підвішений за ребро.
(В.Симоненко); В Розвалювалася темрява коли з-під неї виходила земля і вилітав жайворонок.
(М.Стельмах.).
Г Людське життя не заміліє зробіть лиш те що по усі хто про безсмертя мріє хай схиляться до
споришу.( М. Руденко)

Пошук...

Твори / Твори українською / Характеристика жинок "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", Панас Мирний

Аналіз байки "Муха і Бджола", "Жаба й Віл", "Щука", Глібов

Перегляди: 4845

Глібов Леонід

Ідейно художній аналіз байки Л. Глібова "Муха і Бджола":

Вступ: розповідь про Муху-ледащицю та її байдикування.

Основна частина: зустріч Мухи і Бджоли та їхня розмова про значення праці.

Мораль: не можна бути лінивим і нахабним, треба любити чесну працю, яка нас годує.

Якими людськими рисами наділена Муха, а якими Бджола:

Муха – це носій соціального зла, паразит, зухвалий нероба, який вбачає сенс свого існування в безперервному гультяйстві. Л. Глібов наділяє її такими рисами, як хвалькуватість, зухвалість, чванливість, безсовісність.

Бджолі властиві якості, характерні для "маленької людини". Вона – скромна, працьовита, чесна. Їй навіть ніколи перепочити: з ранку до вечора вона у праці, у "клопотах у полі".

Чого навчає байка Л. Глібова "Муха і Бджола":

Засуджувати ледарство, неробство, обмеженість, паразитичне існування; схвалювати працелюбність, справедливість, чесність.

Объяснение:

Зараз тоб треба скласти твір за цими даними.

1. Перетворити речення з відокремленими оз­наченнями на речення з невідокремленими.

1. Аж раптом заграє в ньому (Тарасові) якась ра­дісна сила, буйна і непокірна. 2. З хати вийшов дяк, простоволосий, червоний, в одній розірваній сорочці, і давненько гукав у бур'яни. 3. Сірі очі, трохи холодні і вже пригаслі, плавали на білках серед чер­воних жилок, і се його турбувало. 4. Аркадій Петро­вич одсунув шуфляду комоди і вийняв звідти акурат­но зложену блузу, вовняну, сіру... 5. Тут багато важить художньо-політичний образ рідного слова, утілений у конкретних мовних знаках україн­ської культури. 6. Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене вбрання, між ви­соким зеленим житом — вона здавалася русалкою.

2. Перетворити речення з невідокремленими означен­нями на речення з відокремленими.

1. Посеред села на горі майдан, на майдані обне­сена зелено мальованим штахетом дерев'яна церков­ця. 2. Мимо церкви — великий курний шлях, з другого боку шляху поросла бур'янами «пустиня», на краю бур'янів необгороджена хата. 3. Добре опам'ятався тоді, як сидів щасливий і радісний з маленькою кни­жечкою у бур'яні, виспівуючи і вписуючи в неї слова колядки. 4. Гарна молодиця шинкарка Параска, оді­та в святкове серед будня, наміряла хлопцеві горілки і почала розпитувати, нащо горілка. 5. На роз­битих сідлом ногах став у дверях запорошений і впрі­лий Антоша. 6. Він йшов по свіжій вогкій од мочара траві, а сонце запалило зеленим вогнем кінський ща­вель і стовбури будяків.

3. Доповнити текст відокремленими прикладками.

1. Хлопець зітхнув, хотів щось сказати, далі мах­нув тільки рукою і пішов. 2. Минає рік. Батько й мати на панщині. 3. А бур'яни несходимі. 4. Видатні педагоги усвідомлювали значення рідної мови для виховання дитини. 5. Творчий геній Т. Шевченка вка­зував українській мові її майбутнє. 6. Гафійка увійшла до хати і притулила до печі замерзлі руки.

4. Визначити відокремлені члени речення.

І. 1. Кожний звук їх — веселий і сумний — Тобою повний і об тобі одній співає. 2. Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітами, вона (дівчина) й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат. 3. Андрій Петрович, широкий у своїй блузі, як дзвін, вступив у столову. 4. В зшитку, розмережані й розфарбовані візерунками, були спи­сані пісні, щедрівки, псалми, що він бачив їх у си­ньому зшиткові у свого вчителя й хазяїна дяка. 5. В хату ввійшов старий Джеря, високий, тонкий, з сивуватими, довгими вусами, з нужденним, білим ли­цем та смутними очима. 6. Він (Джеря) лежав лицем просто неба і дивився на темне небо, засіяне зорями, ніби чорне поле пшениці. 7. Ніжним і кри­цевим словом розбуджувала Леся Українка притлум­лений дух свого народу, окраденого царськими визис­кувачами й наглядачами, і — слідом за Тарасом Шев­ченком — поставила це слово на сторожі коло «рабів німих».