Взагалі, я вважаю, що до людей похилого віку треба ставитись як мінімум з повагою. Це люди, які прожили значно богато нашого. В їх житті було багато сумних, гірких, жахливих моментів, бо більшість з них пережили війну, голод, причому в ті часи вони були зовсім дітьми, або юнаками. Вже доведено вченими, що психіка формується саме в дитячому віці, тому бажано ніяких стресів, дитина повинна жити в гармонії, відчувати до себе добре ставлення. А під час війни, їм прийшлося пережити такі жахіття, що, як то кажуть, нам й не снилося. Наприклад моя бабуся у віці 9-10 років носила на спині величезну в'язанку хворосту щоб було чим зігріти оселю, й зараз, вже в похилому віці вона згорблена через це. І таких багато. Наші діди й прадіди юнаками йшли на фронт. багато з них в достатньо молодому віці поверталися додому вже сивими. Взагалі, я вважаю, що найстрашніше, що може бути - це війна, й мені болче й гірко дивитися я к наші ветерани, що пережили такі жахіття тепрплять насмішки з боку "крутої" молоді. Навіть раз була свідком такої сцени: у парку старенька бабуся сиділа на лавці й лускала насіння, раптом підішла компанія почали з неї глузувати, сказали:"Йди звідси, бабцю, тобі тут не місце". Але вибачте, де ж тоді місце таким людм? Ми останнє покоління, що бачить ветеранів, ми повинні бути вдячними їм за свободу, а ми...мені інколи дуже соромно за своїх однолітків.
Це я взяла дуже загально. Наприклад, буває й таке, що онуки соромляться своєї старенької бабусі, її тремтячих рук, як на мене це не справжні онуки. Є діти, тай онуки теж, які тільки й чекають як бабуся піде до Бога в гості, а їм підпише квартиру, або просто постійно вимагають зі старенької матері/бабусі гроші. Як на мене, в таких людей нема не совісті не почуття людського взагалі. Також, дуже гірко чути про те, що багато стареньких стають цілллю аферистів, багатьох б'ють, граблять, інколи власні діти або онуки. Й тоді, постає питання? Що за свавілля? Куди йде наш світ? Де ті хлопці та дівчата. що повинні переводити навіть чужих бабусь й дідусів через дорогу, до донести важкі пакети, хоча б просто ставитись з повагою? Мабуть, вони просто зникли. Бо зараз, світ, нажаль прямує до безодні де стареньким, на думку занадто "крутої молоді" нажаль, немає місця.
Людина повинна бути інтелігентною! А якщо його професія не потребує інтелігентності? А якщо він не зміг отримати освіту: так склалися обставини? А якщо ця інтелігентність зробила його «білою вороною» серед співробітників, друзів, рідних, стає перешкодою зближення з іншими людьми? Ні, ні і ще раз ні! Інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. Вона потрібна вам і тим, хто вас оточує. Це дуже і дуже важливо, насамперед, для того, щоб жити щасливо і довго: саме так, довго! Адже інтелігентність тотожна моральному здоров'ю, а здоров'я необхідно для того, щоб жити довго - не тільки фізично, а й розумово.
В одній древній книзі сказано: «Шануй батька свого і матір свою, і довгожителем будеш на землі». Це стосується і всього народу, і кожного окремо людини. Це мудро. Але спочатку визначимо, що таке інтелігентність, а вже потім - чому вона пов'язана з заповіддю довголіття. Багато хто вважає, що інтелігентна людина - це людина начитана, високоосвічена (і утворення його переважно гуманітарна), багато подорожує, знає кілька мов. Тим не менш, можна володіти цими якостями і не бути інтелігентом, а можна нічого цього не мати і бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. Справді, позбавите інтелігентної людини пам'яті. Нехай він забуде все на світі, не знатиме класиків літератури, що не буде пам'ятати найкращих творів мистецтва, якщо він зможе пройнятися красою природи, зрозуміти характер і індивідуальність іншої людини, а, зрозумівши, до йому не проявити грубості, байдужості, зловтіхи, заздрості і гідно оцінить його - ось це і буде справжній інтелігент.
Інтелігентність не тільки в знаннях, а й у здатності зрозуміти ближнього. Вона виявляється в тисячі дрібниць: в умінні ввічливо сперечатися, скромно поводитися за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) до ншому, берегти природу, не смітити навколо себе - не смітити недопалками або лайкою, поганими ідеями (це теж сміття, та ще й який!). Інтелігентність - це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу і до людей. Інтелігентність потрібно в собі розвивати, тренувати, тренувати душевні сили, як тренують фізичні. А тренування можлива і необхідна за будь-яких умовах. Те, що тренування фізичних сил надає до в довголіття - це зрозуміло. Значно менше розуміють, що для довголіття необхідно тренувати духовні і душевні сили.
Справа в тому, що недоброзичлива і зла реакція на оточуючих, грубість і нерозуміння тих, хто нас оточує, - це ознака душевного і духовного слабкості, людської нездатності жити ... Естетично нечутливий людина - нещасна людина. Людина, яка не вміє зрозуміти іншу людину, який приписує йому тільки погані наміри, який завжди ображається на інших, - така людина затьмарює своє життя і заважає жити іншим. Душевна слабкість веде до фізичної слабкості. Я не лікар, але я в цьому переконаний. Багаторічний досвід мене в цьому переконав. Привітність і доброта роблять людину не тільки фізично здоровим, але і зовні красивим. Так, саме гарним ...
