До ть Аналіз вірша "Пульс" Валерій Петрович Бойченко
Кипить-пульсує в кожнiй митi й словi,
Moв чистий сiк у пружному зелi:
Не дай, життя, померти без любовi
Анi однiй людинi на землi.
Tи дай, життя, усiм уста жагучi
I серця небайдужого болiнь,
I вистражданi в боротьбi спiвзвуччя,
Прозорi, наче сонячна свiтiнь.
У пiснi, що смiється i ридає,
У рiчцi – чи великiй, чи малiй
У стежцi, що у всесвiт вибiгає
Iз-пiд порога прагнень та надiй,
Отут вона, твоя любов, людино,
Tвiй квiт червоний, свiтло i зоря,
Твоя велика правда – Батькiвщина,
За всесвiт вища, глибша за моря.
То ж хай кипить-пульсує в кожнiм словi.
Мов чистий сiк у пружному зелi:
Hi жити, анi вмерти без любовi
Не маєш права на оцiй землi.
* * *

I час,
і npocтiр –
нинiшнi, гарячi –
Немов коня, вхопити за вузду.
В тяжкi дроти електропередачi
Улити власну силу молоду.
Думки народу‚
мpiї заповiтнi
Вiдчути, як вогненну власну кров.
На дубовi icторiї cтолiтнiм
Налитись жолудем iз коpeнiв-основ.
I руки,
й мозок
найдивнiше щастя
Звеличити оновленням землi.
Комунiстичним прапором зiрчастим
Думки вiддати й чеснi мозолi
​