Жив був прислівник. Він був незмінною частиною мови, який виражав ознаку дії, стан предмета, ознаку якості та відповідав на запитання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Але всеж комусь нашкодив, адже він зник. Мало того, його викрали. Мучилися люди! Не могли вони висловити як їм легко або тяжко, весело або сумно живеться на цьому світі. Не могли сказати що було учора, що буде завтра, що вони робили щороку. Йшли дні, людям було все важче і важче без прислівнка. Але викрадачу теж не легко було без прислівника і він вирішив його повернути. Диво! Прислівник повернувся! Люди пообіцяли: "одвіку ми будему його охороняти". Кінець.
Объяснение:
Школьные Знания.com
Какой у тебя вопрос?
Жив у країні української мови Прислівник. Одного разу вигнали його з країни, адже вважали що він є непотрібним членом речення. Прислівник дуже засмутився і пішов куди бачив...
Згодом усі мешканці країни української мови зрозуміли, що це було неправильне рішення, бо люди не могли до кінця висловити свою думку, розповісти потрібну інформацію. Прислівник допомагав усім розповісти про час, місце події. Порадилися інші частини мови і вирішили: потрібно покликати Прислівника назад додому. Він прийшов, усі вибачилися перед ним і існує ця країна української мови аж до тепер. І живуть там усі довго та щасливо...
