На землі здавна були три духовно найважливіших місця. Це Ватикан у Римі, Мекка у країнах ісламу та Києво-Печерська лавра у Києві (Україна).
Києво-Печерська лавра була заснована близька тисячі років тому. Тисячі людей приїздять сюди, щоб подивитись не тільки на цей дивовижний витвір мистецтва, але й насправді святе місце.
Початок розвитку цієї народної святині дали два православні монахи. Вони почали рити у землі печери, щоб жити там, майже не спілкуючись із зовнішнім світом. Таким чином, вони намагались найбільше з'єднатися з Богом. До них приєднувалось дедалі більше людей, і згодом ці печери перетворилися на великий монастир.
Монастир ставав все могутнішим і мав велике значення у релігійному житті слов'янського народу. Згодом монахи почали будувати різні релігійні споруди зовні, які потім переросли у великий, оточений кам'яною стіною комплекс із багатьма храмами. Тому зараз Києво-Печерська лавра поділяється на печери та наземну частину монастиря. Доречно було б додати, що лавра здобула таку назву через печери, які є її основою, та стала лаврою не миттєво, а упродовж багатьох століть, бо лаврою у ті часи були тільки наймогутніші монастирі. Взагалі на території України у ті часи існувало лише три такі лаври і Однією з них була Києво-Печерська.
Объяснение:
При словозміні та словотворенні (при відмінюванні слів і утворенні нових) відбувається:
1. Чергування приголосних г, к, х з ж, ч, ш: у кличній формі: юнак — юначе, козак — козаче, друг — друже, луг — луже;
у дієслівних формах: кликати — кличу, берегти — бережу, колихати — колишу, ткати — тчу;
в іменникових формах: вухо — вушей, око — очей; при творенні слів: рука — ручка, нога — ніжка, книга — книжка, друг — дружба, знак — значок, міх — мішок, берег — побережжя, всякий — всячина, рука — рушник, жінка — жіночий, пісок — піщаний, запах — запашний, пастух — пастушка, Ольга — Ольжин, сміх — смішний — смішити, рух — рушати, ворог — ворожий, гнати — жену, тітка — тітчин.
