Ліси навколо села вигойдували своїми розлогими кронами, укриваючи весну на добру нічку ясно-зеленими перинами. Коронки квіток підносили весні перлисті краплі роси, старанно зібрані протягом ночі щоб вона освіжила своє оксамитове обличчя, згодом випудрювали її пилком, щедро даруючи пахощі.
Володар природи -- чоловік не лишився збоку. Що було в селі живе, зрання висипало на поля.
