Диктант
Роксолана

Вона (з,с)гадувала сво(є,е) ж(і,и)(т, тт)я. Ні (не)д(а,о)ремно прож(е,и)ла вона (на)св(і,и)т(і,и). Вона
(з,с)робила для (у,У)країни все, (шч,щ)о (з,с)могла. Сорок од(и,і)н р(і,и)к пробула султаною
(т,Т)уре(ч,ч)(и,і)ни. Сорок од(и,і)н р(і,и)к (най)м(о,а)гут(ь?)ніша (у)світі д(е,и)ржава (не)ч(и,е)нила нападу
на (у,У)країну і (с,з)тримувала (т,Т)атар. Це врятувал(о,а) (к,К)оза(тс,ц)(ь?)ку д(е,и)ржаву в(і,и)д
з(а,о)гибелі. Знала (н,Н)астя (з)уст (Є,є)вропейс(ь?)к(и,і)х купц(і,и)в, (шч,щ)о ро(з,с)квітла її
бат(ь?)к(і,и)вщ(и,і)на, (з,с)біл(ь)шилося н(а,о)сел(е,и)(н,нн)я, пов(е,и)ро(с,з)тали нові міста і села,
зміц(ь?)ніла Січ(ь?). Так, вона (р,Р)оксолана (з,с)робила біл(ь)ше, ніж(ь?) усі гет(ь?)мани (у,У)країни й
(най)могут(ь?)ніш(и,і) армії (Є,Е,є,е)вропи. Вона т(е,и)ндітна ж(і,и)нка остаточ(ь?)но (піді)рвала
могут(ь?)ніс(ь?)т(ь?) Порти.
Можу (с,з)покійно пом(и,е)рати. Моя (у,У)країна жит(е,и)ме думала в(е,и)лика султанша.
За(шч,щ)(е,и)міло сер(д)це. Пожити(б) (шч,щ)(е,є) трох(и,і)… І ра(п,б)том так я(с,з)краво ч(и,і)тко
побач(е,и,і)ла р(и,і)дну хату б(і,и)лу вим(а,о)за(н,нн)у гл(и,і)ною. Л(е,и)леки на клуні, з(о,а)л(о,а)ті
хр(е,и)сти (на)церкв(и,і). Ку(е,є) з(у,о)зуля закл(а,о)пота(н,нн)а ніч(ь?)ним кува(н,нн)ям.
І мати її рідна мати стоїт(ь?) під груш(о,е)ю. Мамо! (що)сили гукнула (р,Р)оксолана. То було її
оста(н,нн)(е,є) слово.

Спиши, обираючи з дужок потрібний варіант, розстав розділові знаки

ответ:

21 в                                                                                                                        

ответ:

є на світі великі кораблі і маленькі кораблики. великі кораблі добре знайомі з морем і розуміють його закони. а маленькі кораблики знають далеко не все, що пов'язано з морем. і іноді допускають помилки. казка про кораблик-це казка, яка навчить головному: треба завжди думати про свою безпеку. потрібно вміти міркувати про те, що є зараз і що може бути потім

жив-був маленький кораблик. він був красивим і сміливим. не було дня, щоб кораблик не плавав. за ним часто спостерігала бірюзова хвиля. а він спостерігав за нею.

хвиля приходила щоранку. іноді вона була спокійна, а іноді бешкетувала: піднімалася високо-високо, а потім з шумом кидалася на розпечений піщаний берег. незабаром хвиля йшла і поверталася знову.

коли дивацтва бірюзової хвилі закінчувалися, кораблик спокійно плавав.

одного разу з маленьким корабликом вирішив пограти безтурботний вітер. у той день вітру було нудно, він ніяк не міг знайти того, хто потішить його. вітер весело підганяв кораблик, і той все далі і далі відпливав від берега. кораблик весело сміявся.

але незабаром вітрі набридло грати з маленьким корабликом, і він вирішив розбудити сіру хмаринку. хмаринка не була готова до гри. вона виглядала злою і насупленою. і все навколо раптом стало темним і похмурим.

маленькому кораблику стало страшно. навіщо він так далеко відплив від берега? і в якій стороні його будинок?

затужив маленький кораблик. хто йому у відкритому морі? кругом вода і нічого більше. навіть чайки кудись зникли.

але або йому це здалося? його підхопила якась потужна хвиля і направила в бік берега. і тут кораблик впізнав її. це була та сама бірюзова хвиля, яку він знав з самого дитинства. вона направляла його до дому.

— ура! – закричав маленький кораблик.

він відразу відчув себе впевненіше.

— повний вперед! – командував кораблик сам собі.

коли він прибув до рідного берега, хвиля сказала йому:

— з чужими і незнайомими ходити у відкрите море небезпечно!

добре, що все закінчилося добре!

у житті будь обережний, дружок!

добраніч!