Взимку на галявині.
Лісова галявина. Одиноко стоїть берізка. Над берізкою віє вітер. Він розчісує її коси. Сьогодні він сердитий, пронизливий і дуже колючий. Голі гілки мріють про листочки. Береза невесела. ЇЇ огортає зимовий сон.
На галявині весною.
Лісова галявина. Одиноко стоїть берізка. Над берізкою віє вітер. Він розчісує її коси. Шепоче ніжну мелодію. Довгі віти шелестять зеленими листочками. Вітер теплий і лагідний.
На галявині восени.
Лісова галявина. Одиноко стоїть берізка. Над берізкою віє вітер. Він розчісує її коси. Золотисті гілки сумні та зажурені. Адже його холодний і різкий подих нагадує про осінь.
Як я до батькам?
Наше життя сповнене усіляких завдань, перешкод, які, іноді, нелегко подолати власноруч. Тому мати людину, яка підставить своє плече в скрутну годину, справді потрібно. Нас навчають допомагати з самого дитинства, адже доволі часто малеча робить це з більшою наполегливістю та завзятістю, аніж більш дорослі діти. Звичайно, я теж маю певні обов'язки і намагаюся допомагати своїм батькам.
По-перше, я завжди слідкую за порядком у власній кімнаті, а також маю наглядати за станом кімнати моєї молодшої сестри, щоб не турбувати мати. Також, я люблю готувати, а тому до поратися на кухні, або роблю сюрприз батькам, готуючи якийсь смачний десерт. Це найкращі емоції, коли відчуваєш, що твої рідні радіють, а також саме ти зробив так, щоб підняти їм настрій. Я не в змозі заробляти гроші, але намагаюся не завдавати шкоди батькам та взагалі не турбувати їх через дрібниці. Також я вважаю, що до може бути не тільки фізична, а й психологічна: я часто кажу своїм рідним, що вони справді близькі для мене люди, а також те, що без них я, наврядчи, змогла жити щасливо.
Отже, неважливо наскільки корисною чи об'ємною була твоя до Адже, поміркуйте самостійно, що головне відчуття людиною, котрій ти допомагаєш, підтримки та розуміння того, що в цьому світі існують люди на яких можна покластися. Я хочу бути тією самою людиною, на яку можна покластися ї бути впевненим, що вона тебе не підведе!
