І. Завдання з вибором однієї правильної відповіді. Оцінюється в 0,5 б.
1. У БСР (безсполучниковому складному реченні) найчастіше використовують такі типи інтонації:
а) перелічувальна та зіставна;
б) пояснювальна;
в) перелічувальна, зіставна, пояснювальна.
г) лише зіставна.
2. Який розділовий знак вживаємо у БСР, якщо смислові зв’язки між його частинами вказують одночасність або послідовність подій?
а) кома;
б) крапка з комою;
в) двокрапка;
г) тире.
3. Вкажіть складне безсполучникове речення:
а) Тепла липнева ніч пролітає садками, посадками, скиртами в полях (О. Гончар);
б) А робота не жде. Її треба робить (Л. Костенко);
в) Цар театрально підняв руку над головою, шкірив зуби – виходила холодна посмішка (С. Плачинда);
г) А він, орел, шумить, клекоче, мов людям розказати хоче про поєдинок у яру (Т. Шевченко).
ІІ. Розставте розділові знаки у складному безсполучниковому реченні (Кожне речення оцінюється 0,5 б).
А) Він знав Олена ніколи не повернеться додому.
Б) Не прийдеш до мене не дізнаєшся правди!
В) Смуток стікав по обличчі слізьми плакало серце самотнє в журбі.
ІІІ. Складіть речення за поданими схемами, визначте граматичну основу: (Кожне речення = 1 б.)
1. [ ] — [ ] (протиставлення);
2. [ ] : [доповнення ];
3. [ ], [ ], [ ]. (послідовність подій)
IV. Перебудуйте складносурядні та складнопідрядні речення на безсполучникові (3 б.)
А) Трохим не помітив, як за ним сунулася людська тінь (С. Талан).
Б) З-за погрібника пахло м’ятою, а від хати несло духом матіоли (Є. Гуцало).
В) Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові, зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур… (О. Гончар).
V. Складіть есе на морально-етичну тему, використовуючи складні безсполучникові речення (6-8 речень). 3 б.

уувуув в у в в Мовні фунції - В мовознавстві виділяють наступні основні мовні функції як найбільш важливі засоби комунікації :комунікативна - комунікативна функція.Це найважливіший універсальний засіб комунікації.Є також міміки, жести, "мова" музики, живопису, але їх можна розуміти по-різному.Важливо, щоб мова для повноцінного розвитку мала обслуговівати всі сфери комунікацій: наука, технології, виробництво, освіта, релігія, життя і т.д.пізнавальний -   мова як засіб пізнання світу.Спілкування людей передбачає деякі знання навколишньої реальності, та один з універсальних та ефективних засобів пізнання довкілля є мова.накопичувальний- формуючи думки за до мови, людина пізнає світ, накопичує знання про нього. Мова зберігає всі досягнення попередніх поколінь. Пізнаючи мові, людина разом з цим засвоює знання про світ, що зменшує шлях пізнання(наприклад, фразеологізми - не хапай поперед батька в пекло, сім разів подумай - а вже потім з’їж - часто підказують, як правильно зробити у тому чи іншому випадку ).

 Милі риси в характері друга чарують, приваблю­ють, схиляють до щирості, викликають любов і повагу. Почуття дружби тим міцніше й глибше, чим більше таких милих і яскравих індивідуальних особ­ливостей знаходять друзі взаємно, чим більше мають підстав милуватися й захоплюватися один одним.

  Хто ж більше дістає, хто в більшій вигоді: той, хто милується, чи той, ким милуються? Якщо вони взаємно милуються один одним, то вони й збагачу­ють один одного, отже, вони обидва у великій вигоді. Не бідніє той, хто дарує скарби душі своєї, навпаки, внутрішній світ його повніє, буяє, дає ще більші уро­жаї. Збагачується і той, хто приймає такі дарунки.

  Те самісіньке можна сказати й про цілі народи. Дружба народів міцніє й розвивається на основі гли­бокого і щирого взаємовизнання і почуття поваги до індивідуальних особливостей кожного з них. А най­перша, найголовніша індивідуальна ознака народу – його мова, література, мистецтво, пісні, усна твор­чість. Мова – це характер народу. В ній відбито його психічний склад, звичаї, побут, нахили. Мова – це історія народу. Всі попередні покоління від найдав­ніших часів залишили в мові свої глибокі сліди. І хоч мова невпинно змінюється, еволюціонує, вбирає в себе все нові й нові елементи, які дає суспільне жит­тя і стосунки з іншими народами, або викидає застарілі, віджилі елементи, однак така еволюція відбу­вається на основі надбань попередніх поколінь. Коли вже сформувалася індивідуальність народу, вона не­впинно розвивається. З індивідуальністю народу ра­зом формується і його мова, а сформувавшись, вона в сприятливих умовах далі розвивається все пишні­ше й пишніше, за своїми, властивими їй, законами.

  Мова – це пам’ять народу. Але майбутнє виростає з минулого. Наступним поколінням ми передаємо увесь свій досвід, і позитивний, і негативний, так са­мо й гіркий досвід культу особи Сталіна: дивіться, вчіться, не повторюйте наших помилок. Історія – ве­лика вчителька, мати-наставниця.

  У кожного народу свій психічний склад, свої особливості характеру, свій історичний досвід, свої традиції в труді, в побуті, в звичаях, у творчості. І все це відбито в мові. Тільки німий мовчить, а на­род усю свою творчу діяльність – труд, героїзм, бо­ротьбу, розваги, смуток, веселощі – все оформляє словом. Мова – засіб вияву бурхливого змісту на­родного життя. Ось чому так дбайливо й уважно треба ставитись до мови кожного народу. Цілкови­та рівність і рівноправність народів – ось непохит­ний закон їхнього співжиття.