Доведіть,що батько і син люблять один одного і після пережитого знайдуть спільну мову"Останній дюйм"

​

Зима. Все поснуло. Лише горобина не спить. Вона чекає на своїх маленьких крилатих гостей: синичок,снігурів та інших.В холодну зиму ці "друзі" виручають один одного. Горобина,своїми ягодами підгодовує птахів.бо метіль та зима проти малих створінь. Тим часом ,птахи, розважають щедру рослину.

 І ось гості прилетіли.

-Добрий день,вам,пташечки!-каже горобина.

-Добрий,добрий,пані Горобинонька!-відповідають пташки.

Всі їдять і хрумкають,так вдячно,що одразу розумієш,будь-що в зимку замерзене,але не серце.Горобина хороша рослина

одтвердите адрес электронной почты и получите
Школьные Знания.com

Задай вопрос из школьного предмета
yuliacat715
5 - 9 классыУкраїнська література 5+3 б

власна історія про івана силу
Реклама

Следить Отметить нарушение Jitnyakovskaya12 07.05.2016
ответы и объяснения

annaburyak777
Annaburyak777 Умный

Можу запропонувати таку історію з Іваном Силою:

Надворі стояла весна, дмухав легенький вітерець. Іван Сила зі своїм видатним тренером Брякусом збирався на змагання до Києва. Зі свого містечка вони вирішили добиратися автомобілем, адже ніщо не віщувало біди.

Несподівано небо почало хмуритись та чорніти, почувся гучний голос грому, яскраво засвітила блискавка. Потроху накрапував дощ. Це не абияк заважало їхати: дорогу поступову розмивало, вітер ламав кущі та скидав додолу дерева. Всюди стало темно і почалась справжня злива.

Проте Брякус та Іван поспішали на змагання та вирішили не зупинятись. Несподівано сталось лихо: щось важке та велике впало на дорого, автомобіль, що їхав попереду зник у темряві.

Брякус вийшов з машини та оглянув дорогу:

- Іване, сталось нещастя: дерево звалилось на машину. Треба терміново дістатись до найближчої станції та викликати до

- Докторе Брякусе, можливо, я до швидше? – запитав Сила, виліз із машини та підійшов до дерева, що впало.

Несподівано Іван підняв цей здоровенний дуб, що було середньостатистичній людині не під силу, та віджбурнув його подалі:

- Дякувати Богу, що привалило лише задні сидіння, на котрому нікого не було. Але машина потребуватиме сильного ремонту.

Чоловік з автомобіля почав потроху вибиратись та намагався оговтатись від шоку:

- Мужчини, щиро вам дякую! Ви стали моїми рятівниками!

- Немає за що, бо допомагати слабшим – обов’язок кожної людини!

Буря почала стихати та Іван з тренером продовжили свій шлях. На тих змаганнях Сила посів перше місце, а грошовий приз пожертвував тому чоловікові на ремонт машини.