Розстав розділові знаки, підкресли всі члени речення,визнач частини мови.

1. Старий Небаба йшов поперед свого коріння і ледве помітно всміхнувся під сивим усом, скоса поглядаючи на велетня, що ніс на руках маленьку татарочку.

2. Дитина вхопилася правою ручкою за шию Хоми і здивовано дивилася навкруги своїми чорними оченятами.

3. Юні краєзнавці записали від місцевих жителів на магнітофонну стрічку весільні пісні, які стали основним матеріалом для підготовки до виступу фольклорного колективу нашої школи на міському конкурсі .

Це було давно, був тоді страшний голод, люди не мали що їсти. Не було пшениці, щоб зробити хліба...
      Лежало маленьке зернятко посеред поля, і думало собі: "Яка гарна погода!"
Але тут раптово завіяв сильний вітер, сховалося сонечко за сірі хмари, пішов дощ. Зернятко злякалося, адже воно таке легеньке та маленьке, що ж з ним буде? І от сильний вітер завіяв ще дужче, і маленьке зернятко впало під велику грудку землі. Воно так перелякалося, звало на до але ніхто йому не допоміг. Думало собі: "Тут я висохну, помру від нестачі води.." Але доля вирішила інакше, почав капати невеличкий дощик.
      Погода мінялася, так всі забули про те зернятко, ніхто не звертав увагу на велику купу землі, під якою воно лежало. Пройшло багато часу. 
Згодом зернятко почало проростати, так виросло багато пшениці. Уявляєте, з однієї зернини. Отже завдяки цьому, зерня врятувало людей від голоду.

Ішли лісом два товариші, і вискочив проти них ведмідь.
Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого.
Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов.
Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється:
— Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив?
— А   він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.