У кожного своя сім"я, у кожного своя родина. Розкажу Вам казку я про Вітрюгана і його сина. Маленький хлопчик-вітерець, такий легенький, свіжий. Завжди тихо літає десь або вдома читає книги. Хороший син і тут без мови, подобається дуже всім. Вітрюган-тато задоволений гарним хлопчиком своїм. Та якось вітерець літав, цікавився усім навколо. Схаменувся - заблукав! "Ну як вернутися додому?" Тут тато вітер розійшовся, почав шукати вітерця. "Ну скоріше б він знайшовся!", і полились лихі слівця. Шумлять дерева, ліс аж виє. І сонечко пішло у дім. То тато-вітер шаленіє. Шукає сина свого скрізь. Ну й довгенько він буянив поки десь в чужім краю, у зеленім, квітучім саді знайшов кровиночку свою. Тож тепер коли вітрище сильний-сильний б"є в вікно. Люди знають чого він свище- шукає сина знов свого!
Прокидається ранок! Всі звірі прокидаються та йдуть до школи. Ось йдуть Білочка, Зайчик та Вовк. Білочка питає їх： - А чи ви знаєте із чого складаються речення? Вовчик： - Да, звісно. Речення складаються із іменників. І у кожного із іменників є свій відминнок. Зайчик здивовано каже： - Правда?! А я не знав цього. Вовчик відповідає Зайчику： - Звісно Зайчику звісно. На приклад, є у кожного іменника своя поляна на якій живуть питання кого? чого? і так далі. - Ну Добре. Сказала Білочка： - Хай буде так. Але на всякий випадок давайте запитаємо у Пані Сови. Ось так вони йшли дружно до любимої школи із питаннями про іменники до Пані Сови！
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
