Моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. Зветься воно Василівкою, на честь хлібороба Василя, який першим поставив тут хату.
Той Василь дуже вдало вибрав місце для оселі. Опис місцевості села я почну з опису річки. Вона тиха, заросла комишем. Річка протікає відразу а околицею нашого села. Там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.
А далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. Весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. Зі степом стикаються рівні зелені поля. Тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.
На схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. Він має штучне походження. Його вирили десь сімдесят років тому. Саме сюди селяни ходят рибалити та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.
Ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. В степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. А одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.
Але наше село цивілізоване. В ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . Наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “Жабівкою”. У нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. Ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. До нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.
Більшість селян живе у садибах. Вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. Проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.
Коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. А потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.
Що таке слово? Слово – це складова нашої мови. Слова складаються в речення, в тексти, за до яких, у свою чергу, відбувається спілкування і пізнання світу. Словами можна описати події, явища і все, що нас оточує. Це, так звані, технічні характеристики слова. Вони допомагають оформити зв’язну і зрозумілу розмовну мову.
Слово в житті людини відіграє глобальну роль. Ми формуємо фразу з відповідних слів, щоб донести свою думку якомога зрозуміліше і глибше. Завжди потрібно пам’ятати про силу слова.
Воно може як надихнути людину на великі справи, так і повергнути її в смуток і депресію. Добре слово окрилить, грубе – вдарить навідліг. Мудре прислів’я говорить: «Слово не горобець, вилетить – не впіймаєш». Тобто гарненько подумай і все зваж, перш ніж скажеш щось важливе. Наприклад, даси нездійсненну обіцянку або в серцях нахамиш. Адже бездумно кинутих слів не повернеш. Це принесе страждання не тільки слухачу, але і тобі самому. Докори сумління і жаль про сказане буде терзати душу і постійно нагадувати про скривджену або обдурену тобою людину.
Щоб донести зміст слова до оточуючих, не обов’язково бути красномовним оратором. Достатньо мати відкрите серце, людську доброту і бажання перейнятися на той момент реальними проблемами свого співрозмовника. Мудрим словом можна запобігти багато бід і неправильних, поспішних рішень.
Якщо дорога для вас людина вловить в словах якесь лицемірство або фальш, то закриє від вас не тільки вуха, а й своє серце. Тільки щирість, правдивість, відкритість почуттів і помислів дарують людям взаєморозуміння і спорідненість душ. Духовно близькі люди розуміють один одного з одного слова, навіть з півслова чи погляду. Вони настільки взаємопов’язані, що можуть подумки обмінюватися найважливішими для них словами.
Не потрібно напружуватися і придумувати пишномовні слова, щоб висловити своє захоплення і обожнювання. Тільки самолюбні егоїсти «проковтнуть» таке лицемірство, прийнявши його за «чисту монету». Людина тонкої душі задовольняється простими словами, що йдуть від люблячого серця. І сама відповість також просто і щиро.
Так давайте ж силою слова пробуджувати найкращі якості людської душі – милосердя, великодушність, доброту, щирість, співчуття, вміння прощати і любити!
