Речення з відокремленими членами реч.
(Михайло Коцюбинський «Дорогою ціною»)
1. Українське поспільство, |поборене у класовій боротьбі|, |з ярмом панщизняної неволі на шиї|, тягло свою долю з глухим ремством.(відокремлені означення: перше узгоджене, виражене дієприкметниковим зворотом, друге (неузгоджене) – іменником із залежними словами)
2. Він йшов у ярмі, |скорившись силі|, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги...
(відокремлена обставина дії, виражене дієприслівниковим зворотом)
3. Старше покоління, |свідок іншого життя|, показувало ще на долонях мозолі від шаблі, |піднятої в оборону народних і людських прав|.
(відокремлена прикладка та відокремлене узгоджене означення, виражене дієприкметниковим зворотом)
4. Пісня волі, |споетизованої, /може/, в дні лихоліття|, чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, |скованих на людей людьми|.
(відокремлені узгоджені означення, виражені дієприкметниковим зворотом)
5. На широкі бессарабські степи, |вільні|, |без пана й панщини|, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі...
(відокремлені означення: перше узгоджене, виражене одиночним прикметником, друге неузгоджене – іменниками з прийменником)
6. На вільних землях зорганізовані були на втікачів лови, |справжні облави|, |як на вовка або ведмедя|.
(відокремлена прикладка і порівняльний зворот)
Объяснение:Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» звернувся до подій сивої давнини. Він відкрив завісу над далеким минулим, оживив його, наповнив оптимістичним звучанням. І Про події, описані І. Франком, збереглося мало документальних даних. Відомо, що під час походу 1241 року орда проходила через місцевості, описані в творі, але в літописах немає жодної згадки про загибель ворожих загонів. Письменник у передмові до повісті писав, що пішов за легендою. Але невідомо за якою. У переказі, записаному в Закарпатті, розповідається про похід 1241 року. Там зокрема сказано, що русини підрубили дерева, склали в купи каміння і перегородили воду. Поширений у Польщі переказ про боротьбу народу з монголами розповідає, що мешканці відсікли відступ монголам у єдиному вузькому проході. Коли засліплені люттю вороги ввійшли в долину, «…почали валитися на них дерева і відламки скель. Монголів, таким чином, зовсім було винищено». Багато спільного мають закарпатська і польська легенди. Особливий наголос у них зроблений на до народові самих природних умов життя. Якщо І. Франко використав не ці два відомі перекази, а інший, то він, безумовно, був дуже близький до них за змістом.
Справді існує село Тухля, про яке розповідається в повісті. Збереглися перекази про походження назви села, пов’язаної з загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов тухлий сморід. Тож події, описані в творі І. Франка, справді мали місце в реальному житті.
