OligCh
07.01.2023 00:50

1.Відокремлений додаток ужито у реченні
А Поснідавши, дід зібрав на баштані дині, що дозріли за ніч.
Б На відміну від полуниць, черешню до ЄС Україна не експортує.
В Збоку, без шапки, непорушно сидів оглушений вартівник-жандарм.
Г Тихий сон стуляє вії, розігнавши давні мрії.
2.Одиничний дієприслівник НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки
пропущено).
А Бувало лелека сторожуючи засинав на одній нозі й падаючи котився по стрісі.
Б Нахилившись верба солодко п`є воду а може то вона плаче.
В Попрощавшись ми довго проводжали одне одного поглядами.
Г Рушниця в руках мого батька завжди стріляла не хиблячи.
3.Обставину НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки пропущено).
А Так ходять скрипалі не сколихнувши музику словами.
Годі вже сидіти склавши руки починайте хоч щось робити!
В Сонце в хмару сіда над морем провістивши на завтра шторм.
Г Аж ось проклюнувся світанок розплющивши блакитні очі.
4.Уточнювальною обставиною НЕ УСКЛАДНЕНО речення (розділові знаки пропущено).
А Мирські турботи й суєта десь там у лоні міста.
Б Тут на березі на землі капітан пригощає друзів.
В Назустріч підтюпцем бігла бабуся в спортивному костюмі.
Г Там далеко десь поза снігами нова весна з квітучими лугами.
5.Двома уточнювальними обставинами ускладнено речення (розділові знаки пропущено).
А Поруч на зеленій галявині що клинцем видається з вільшани і далі в лузі на купині пасуться
корови.
Б А там далі серед зеленого лісу стоїть присілок у садках і здається ніби серед лісу схопилося
біле полум`я.
В Біля річки за густими лозами тихо озвалися баси злилися з несміливими
тремтливими підголосками.
Г З-за лісу над сахарнею тихо зійшла зірка миготячи срібним світом наче веселими очима.
6.Правильно розставлено розділові знаки в реченні.
А Троянці в човни посідавши, і швидко їх поодсихавши по вітру гарно поплили.
Б Троянці, у човни посідавши, і , швидко їх поодсихавши, по вітру гарно поплили.
В Троянці у човни посідавши і ,швидко їх поодсихавши, по вітру гарно поплили.
Г Троянці, у човни посідавши, і швидко їх поодсихавши, по вітру гарно поплили.
7.Правильно розставлено розділові знаки в реченні.
А Ідемо по колу як сумирні конячки в топчаку історії, б`ючи в тій самій ступі ту ж саму олію.
Б Ідемо по колу, як сумирні конячки в топчаку історії, б`ючи в тій самій ступі, ту ж саму олію.
В Ідемо по колу, як сумирні конячки в топчаку історії, б`ючи в тій самій ступі ту ж саму олію.
Г Ідемо по колу, як сумирні конячки в топчаку історії, б`ючи в тій самій ступі ту ж саму олію.
8.Поширене означення треба відокремити комами в реченні (розділові знаки пропущено).
А Тихі весняні повені сходили з лук і лугових видолинків і полишали на молоденькій траві
занесений хтозна-звідки мул.
Б Осяяні низьким місяцем крони осик займаються червоним і тремтять як полум`я на свічках.
В Прив`ялені на гарячому сонці квітки підіймали голівки підіймали лист зачувши вечірній
холодок.
Г У густому повітрі насиченому тліном і випарами rрунту ясно й чітко горять берези.
9. Поширене означення НЕ ТРЕБА відокремлювати комами в реченні (розділові знаки
пропущено).
А По налитих дикою молодою силою грудях хлопця скочувалися крапельки води.
Б Усі довгі роки ти сидів на острові віддалений від усіх позбавлений усього.

В Похмурі думи повиті журбою летять понад безліччю вбогих рабів.
Г І знову були яруги глибше і ширше розриті дощовою водою.
10.Означення треба відокремити комами в реченні (розділові знаки пропущено).
А Оторочена інеєм хвоя нагадує хризантему.
Б Край неба сонце золотить укриті лісом гори.
В Було видно ліси й розкидані попід горами села.
Г зворушений розчулений повертаюсь із села додому.
11. Правильно розставлено розділові знаки в реченні.
А Майдани, парки, вулиці, мости, напнуті над трамваями дроти, розсипані у вогні усе
немовби в летаргійнім сні.
Б Майдани, парки, вулиці, мости, напнуті над трамваями, дроти, розсипані у вогні - усе
немовби в летаргійнім сні.
В Майдани, парки, вулиці, мости, напнуті над трамваями дроти, розсипані у вогні - усе
немовби в летаргійнім сні.
Г Майдани, парки, вулиці, мости, напнуті над трамваями дроти, розсипані у вогні - усе
немовби в летаргійнім сні.
12.Прикладку треба відокремити комами в реченні (розділові знаки пропущено).
А Світлана дуже приємна мені як людина.
Б Мені Іван Франко більш цікавий як лірик.
В Велосипед як міський транспорт популярний у Мюнхені.
Г Афроамериканцям як мешканцям Півдня дуже дошкуляє наша зима.​

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
ukimui123
26.07.2020 06:19
Відомий філософ доби Відродження сказав: «Рослина без коріння всихає, людина без минулого не живе».                                                          Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.Майбутнє. В цьому слові є своя неприхована таємничість. Кожен із нас проживає своє життя так, як вважає за потрібне, але все ж таки усвідомлює – без минулого немає майбутнього. А що ж для нас є минулим? Славне буття наших пращурів, закрита і понівечена наша історія за часів радянської влади чи, може, не така вже далека історія нашої незалежної держави? Що з цього ми маємо пам’ятати і чи мусимо?

Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати. 

Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».

Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.

Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.
0,0(0 оценок)
Ответ:
Alinkass93
17.03.2022 07:45
Незабудка (твір-опис квітки у художньому стилі)

Я дуже люблю квіти, їх аромати, яскраві пелюстки. Моя улюблена квітка — незабудка.

Яке ласкаве ім’я у моєї квітки. І сама вона прекрасна. П’ять пелюсточок, синіх-синіх, ніжніших від неба, а посередині знаходиться жовте сердечко. Незабудки не вигорають, не відцвітають, не тьмяніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м’яке, чисте, довірливе. Подивишся на неї раз — повік не забудеш. Адже у ній поєднані разом і краса, і простота, і вічність.

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота