Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
Дієприкметники: 1. Квітучі сади України відомі на увесь світ. 2. Неспіймана риба завжди найбільша. 3. У салат я порізала вирощений моею бабусею огірок. 4. Керуючий фірмою захворів і не прийде на роботу. 5. У нашому дворі стоїть пофарбована мною лава. Дієприслівники: 1. Пишучи цей твір я зрозуміла, що найголовніше у житті - родина. 2. Нехтуючи правилами я все ж прийшла на зібрання. 3. Згадавши про час Марічка побігла додому. 4. Дзвонячи бабусі кожного дня ми приносимо їй радість. 5. Лишивши телефон вдома я вийшла на прогулянку.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
