1.Відокремленими називаються члени речення...
а)які мають особливе смислове навантаження
б)які пояснюють головні члени речення і залежать від них
в)які називають слово в реченні, що означає назву особи чи предмета до якого звернена мова
2.В якому з поданих речень при відокремленні розділовий знак не ставиться(розділові знаки пропущено)
а)Замість утіхи Чіпка похвалився їй своїм горем
б)Замість муру відгородимося від ворога мужністю
в)Ти вже командуєш замість тата?
Г)У його дворі замість похилої хатини стояв веселий будинок.
3.Відокремлений додаток може бути виражений
а)іменником
б)прикметником
в)займенником з прикметником
г)будь-якою самостійною частиною мови
4.Укажіть речення з відокремленним додатком
а)На дворі,заміть похилої хатини, стояв веселий будинок
б)Мудра Кліо-високочала муза Історії й покровителька істориків- не вельми поспішає ділитися своїми секретами
в)Дослідження впливу невагомості,безперечно, дадуть чимало нового науці.
г)Перечекавши небезпеку в немирівському замку Збаразького, Підкова знову повертається до своїх планів.
5.Відокремленими можуть бути всі члени речення, КРІМ
а)означення
б)додатка
в)обставини
г)присудка
6.Відокремлений уточнювальний член речення...
а)Відповідає на питання який?яка?яке?які?
б)В усній мові не виділяються паузами та зміною інтонації, а на письмі-парними комами.
в)Стосуються одного й того самого члена речення, виконують однакову синтаксичну функцію
г)Конкретизує зміст однойменного попереднього члена,звужуючи або обмежуючи його значення
7.Укажіть речення з уточнювальними членами(розділові знаки пропущено)
а)Улітку в спраглому небі гойдається вітер одвічних лип
б)В Україні на початку червня достигають вишні
в)Живуть там довкола маминої й батьківської хати вітри і птахи і сонце і земля твоя і твій рід і твої перші кроки
г)Приїжджі археологи знайшли на острові рештки

Життєві цінності людини відіграють ключову роль в його долі, тому що від них залежить прийняття рішень, реалізація права вибору, здійснення життєвого призначення, взаємовідносини з іншими людьми.

Цінності передають нам з самого народження наші батьки, вчителі, вихователі, друзі. Кожна людина виростає зі своїм набором цінностей. Найцікавіше те, що вони не завжди служать людині, а можуть навпаки, навіть заподіяти їй шкоду.

Духовні цінності мають на увазі наявність в них духа, або дущі. Розвиток і посилення свого внутрішнього духа, дущі.

Усвідомлення того, що ці цінності ти відкриваєш в собі, перш за все для себе і свого блага, а не для очей оточуючих. Ти вибираєш бути таким саме для себе.

Можна привести в приклад такі духовні цінності як: чесність, усвідомленість, відповідальність, любов в першу чергу до себе, а потім до оточуючих, віра в себе, співчуття, щирість, любов до своїх батьків. Так можна перераховувати довго. Головне, щоб кожна цінність робила тебе сильніше.

Практикуючи ці цінності в собі, дотримуючись їх тому, що ти так вибираєш, ти стаєш духовно сильною людиною. Мені ще невідомо чому так це є.

Iснує давня легенда. Два Будiвельники везли тачки, наповненi камiнням. Одного з них спитали: 

- Що ти робиш? 

- Та от звелiли возити камiння - вожу! - байдуже вiдповiв вiн. 

- А що ти робиш? - запитали другого Будiвельника, що, як i перший, натомлено тягнув важке камiння. 

- Я будую Собор Святого Петра, - з гiднiстю вiдповiв той. 

Це - дуже повчальна легенда, бо доводить нам непохитну iстину: без вiри у своє високе призначення ми не зможемо пiднятися над сiрою буденнiстю, наповнювати свої серця чистими iдеалами та самовiддано "будувати собори". Без цiєї вiри людина все життя просидить непомiтно у затишку i буде задовольнятися малим, не розумiючи неспокою iнших. 

Та на цьому неспокої, високому духовному горiннi здiймались неперевершенi собори минулого: творiння Гомера i Шекспiра, Шевченка i Пушкiна, Чайковського i Рерiха. Всi науковi вiдкриття, одважнi географiчнi експедицiї йшли вiд одержимостi духом i великої вiри у Бога, людину i своє призначення. "Хто моря переплив i спалив кораблi за собою, той не вмре, не здобувши нового добра", - сказала Леся Українка. Я думаю, що цi слова можуть стати влучним гаслом життя тiєї людини, яка присвятила себе справi духовного збагачення людства. 

Переконаний, що справжня людина починається там, де вона обирає важчу й вищу дорогу. А що є важчим i вiдповiдальнiшим за служiння духовним iдеалам, за їх виборювання, щоб нести їх потому людям? Згадаймо: нiде так не калiчили душу людини, як в Українi. 

Вороги вiками, роздираючи українську землю, примушували зрiкатися Бога своїх батькiв, зрiкатися рiдної iсторiї та мови, забувати традицiї, зрiкатися врештi-решт себе. Та українська нацiя вистояла, зберiгши свої духовнi собори; вже десять рокiв вона живе суверенним життям, проголосивши 24 серпня 1991 року свою незалежнiсть. 

Сьогоднi ми живемо в неспокiйному свiтi. Криза духовностi людства нинi є найбiльшою тривогою свiту. Я не думаю, що треба доводити, наскiльки змiлiли душi в умовах сьогоднiшньої боротьби за "своє мiсце пiд сонцем". Це не секрет, що духовна хвороба пiдкошує сили нашого суспiльства, яке так довго виборювало право називатися вiльним i незалежним. Забувають старих, вiдрiкаються вiд малих, нехтують бiблiотеками, музеями, театрами. Чи не є це тiєю духовною кризою, з якої ми всi повиннi виводити нашу Україну? Повторюю: всi! 

А для цього - починати треба iз себе, iз своєї життєвої позицiї та своїх iдеалiв. Тiльки маючи чисту душу i прагнення, ми зможемо принести якнайбiльше користi своїй землi, залишити по собi свiтлу дорогу, якою пiде наступне поколiння. Це важлива, але, я думаю, не така вже й важка справа. Просто кожний на своєму мiсцi повинен пам'ятати, що вiдродження в Українi починається i з нього теж. А може - саме з нього в першу чергу...