Відокремлена обставина є в реченні:

А) Славутич - ріка тече з давнини нашої, напуваючи землю цілющою вологою.
Б) Він лежав лицем неба і дивився на темне небо, засіяне зорями, ніби чорне поле пшениці.
В) Там і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковім вінку.
Г) Ти живеш у Киеві - прекрасному й чарівному місті. ​

     У нашому світі дуже багато жорстокості й несправедливості, і деякі люди уже навіть не розуміють усієї гіркоти свого становища. А можливо, колись усе починалося з недбало кинутого мимо смітника, чи камінця, пожбуреного у пташку. Бо, як зазначає народна мудрість "Посієш вчинок - виросте характер". Але це стосується не тільки негативних, а й позитивних проявів людської особистості.
         Якось один хлопчик з нашого двору спіймав метелика та посадив у сірникову коробку, а коли йому набридло гратися, намірився кинути метелика в калюжу. Але тут утрутилася його бабуся, котра до того сиділа на лаві й куняла на сонечку. Вона пояснила онукові, що метелик - теж жива істота, яка відчуває те ж, що і людина.Хлопчик почервонів і негайно випустив комашку. З тих пір він милосердно ставиться до усього живого, а іноді навіть соромить однолітків, коли ті знущаються зі слабших. 
       Отже, зрозуміло, що усе починається з малого, тобто дитинства. Тому кожному змалку потрібно привчатися робити добрі справи, допомагати іншим. І тоді наш характер буде якомога ближчий до ідеалу.«Скільки людей – стільки й характерів», – часто повторюємо ми. І це дійсно так, двох однакових людей немає, і навіть близнюки, яких не  відрізнити на перший погляд, на другий виявляються зовсім різними людьми. Люди мають різні системи цінностей, захоплення, принципи й світогляд, по-різному реагують на зовнішні подразники. Характер людини обумовлює її вчинки, з яких і складається життя.

За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя;, голова, сирота, убивця.II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;б) іменники середн. роду з закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько(від свекруха).IIІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.IV відміна: іменники середн. роду:а) з закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат, -ят: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти);б) з закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).