В одному місті живуть троє діточок - Алінка-малінка, Катеринка-картинка та Марішка-малишка. Дружба їх почалась ще з дитинства, коли вони втрьох одну на всіх гойдали колиску з іграшкою-немовлям. І ось восени всі вони пішли до школи, але кожна в свою. І так сумно це їм здалося, що кожного дня з нетерпінням вони чекали одна на одну во дворі свого дома. І не минало дня щоб вони не зустрілися, та не розповіли усі пригоди за день у школі. Одного разу Алінка-малінка війшла у двір з маленькою собацею. Дівчата брали їі у руки и гладили по черзі. Відтепер у їхній компанії стало на одного друга більше. Катеринка-картинка того ж вечора почала прохати батьків про собачку або кішечку. І Марішка-малишка вмовляла своїх батьків подарувати їй яку-небудь тваринку. Але нічого не змінилося. Так и гуляли вон в-чотирьох, кожного дня. А не забаром прийшла зима. Після занять не так вже й часто стали вони зустрічатися, все рідше це вдавалось всім трьом дівчаткам . Та одного разу, після Нового року на зимових канікулах вони зателефонували одна одній щоб поздоровити зі святом друг друга і дизналися приємних новин - обом дівчаткам подарували тваринку. Катеринці - собачку , а Маринці - кішечку. І тоді дівчата домовились - як тільки на вулиці стане тепліше, обов,язково гулятимуть зі своїми тваринками разом. Так в них з,явилась ще й твариннам компанія нерозлучних друзів.
У лісі йде дощ. Усі птахи: горобці та сороки, дятли та ворони - заховалися у густих кронах дерев. Однак ще чути їх голоси. Хтось із них виглядає із своєї домівки і жде поки вигляне сонечко або закінчиться холодний весняний дощ. Щоб потім можна було заспівати свою чарівну пісню. Мурашки позакривали свої входи і чекають поки хмари закінчать сердитися та втечуть ген за обрій. А дерева стоять мов стіна і насолоджуються зливою, яка приносить їм довгождану воду. Я сиджу біля вікна і милуюся цією картиною. Давно ми всі ждали дощ, аби він полив сухі поля та дав життя усьому живому. Ніколя я так не чекав цього чуда.
