маруся богуславка в моїй уяві постає гарною дівчиною з досить світлою душею. та читаючи думу, вчитуєчись в її зміст постає питання - чи справді вона була такою? а чи ж була звичайною зрадницею.
відповідь на це питання є досить неоднозначною. з однієї сторони, вона зрадниця яка прийняла мусульманську віру. звикла до турецької розкоші і лакомства поганого. з іншого вона просто жертва подій. бідна дівчина бранка, яка навіть в далекій туреччині хоче зробити щось корисне для україни. саме таким корисним ділом вона обирає, відпустити козаків-невільників, незнаючи своєї подальшої долі.
тому, я до неї ставлюся з розумінням, адже вона простго немала іншого виходу і її дії повність відповідали її становищу в суспільстві
війна - це традиція історії людства,вона прийнята всім цивілізованим світом. мені здається, що в ті часи люди пережили жахливе життя, багато втрат близьких родичів. діти не знали, що таке спокійно прогулятися парком з мамою. вони мислили вже, як дорослі. наприклад, знали, що харчів майже не було, а лише на день роздавали кусочок хліба, який вони з'їдали протягом усього дня і більше нічого. було багато сиріт. і це дуже погано! діти просилися, хоча би переночувати в якомусь приміщені. люди були добрі, адже знали, що потрібно зберегти всіх малюків. в ті часи діти в свої дев'ять років бачили дуже багато крові і багато смертей, що впливало на їхнє психологічне становище. адже в сучасний світ в такі роки, ми тільки бавилися іграшками та чекали гарних свят.
в ці лихі години, людям досить задуматися і навчитися бути скромним, не . бо на сьогоднішній день дітям всього мало і - це називається істю.
отже, ця війна вчить бути милосердним, людям та найважливіше берегти своїх близьких.
