1. Не є однорідними означення в реченні (розділові знаки пропущені)
A Мені хочеться життяЇяскравого блискучого діяльного.
Б У голосі вартового звучать людяні теплі співчутливі нотки.
в Лупиться під палючим сонцем старенький вмитий дощами дах.
ГІ невідомі карі очі хтось інший буде цілувати.

2. Двокрапка між узагальнювальним словом та однорідними
членами речення ставиться в реченні (розділові знаки пропущено)
​

Як бiлочка зимує

Для бiлочки нi морози, нi вiтер не страшнi. Як закурить метелиця, негода - бiлка мерщiй у своє гнiздечко поспiшає. Воно в неï, як у пташки, збудоване з гiлок та хмизy. Всерединi м'якою пiдстилкою вистеляне. Залiзе бiлочка в гнiздо, а щоб холодний вiтер не задував, пролазку пiдстилкою затулить. Згорнеться клубочком, накриється хвостиком і спить.

Як розпогодиться, бiлочка вилiзе з гнiзда, поскаче з дерева на дерево. Ïжу собi здобуває. Та головна пожива бiлки ще із осенi припасена в дуплах старих дерев. Там у неï жолудi й горiхи є. На всю зиму запасiв вистачить.

Як я ставлюся до люлей літнього віку? як і багато інших людей мого віку, я ставлюся до них з повагою. це наще минуле, їх не можна не поважати! скільки в них знань та мудрості. адже бувають такі люди , щ без поваги ставляться до любей які старші за їх.  ці люди без ніякого виховання, та без совісті. батьки які не дали своїм дітям правильного виховання, винні не менше за своїх дітей.  я зневажаю таких людей, біьше того, я засуджую таку поведінку. всі літні люди гідні поваги. я ставлюся до літніх людей шанобливо. вони минуле покоління ,яке потребує турботи.