На мою думку, життя — це найвища цінність для кожного з нас. Адже життя дає нам змогу реалізувати себе, спробувати все, про що мрієш, відчувати найдивовижніші почуття.
По-перше, маємо цінувати життя хоча б за те, що воно скінченне, ба навіть надзвичайно коротке. І ми маємо все встигнути прожити його так, щоб, помираючи, переповнювалися яскравими, приємними, теплими спогадами. Головне — любити життя, боротися за нього.
Маю влучний приклад із художньої літератури до мого аргументу — це роман Івана Багряного «Тигролови». Головний герой роману, Григорій Многогрішний, демонструє любов та боротьбу за вільне життя. Тікаючи з «дракона», каторжанського етапу, Григорій безмежно радий тому, що вижив.
По-друге, варто цінувати кожну дорогоцінну секунду, радіти кожній хвилині. І навіть коли здається, що в житті трапляються лише біди та нещастя, потрібно вірити в краще, йти стежиною життя, щиро посміхаючись. Тільки тоді ця стежина зможе стати яскравою, квітучою, омріяною.
Взірцем жаги до життя є відома українська письменниця Лариса Петрівна Косач, відома в світі як Леся Українка. Доля не була до неї поблажливою: ще в дитинстві Леся захворіла на сухоти. Проте ця жінка ніколи не здавалась, а її твори сповнені оптимізму, сповнені духом борця за життя. Моя улюблена поезія Лесі Українки завжди допомагає не падати духом:
...так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Отже, життя — це справді найвища цінність, найкращий подарунок долі. Саме тому ми маємо цінувати кожну секунду, завжди вірити в краще та, найголовніше, — боротися за щасливе життя
