Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама Олена дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.
У 1896 році козаки бувши солдатами воювали за нашу Країну, як ми знаємо є така казка, Три Богатиря, так от козаки це щось схоже на їх. Одного дня їхали козаки на конях до монастиря, щоб поговорити з монахом, бо той по його словам бачив ворогів, він розповів що бачів їх під селом, вони про щось балакали, вони були озброєні шаблями, а ще в їх на поясах висіли невеликі лопати, лопати на поясі - поганий знак для козаків. Поїхали козаки в дорогу, їм повар молодший сержант Дмитро, поклав трохи їжі, тому що дорога не близька. На наступний день козаки стерегли село від ворогів, и наступила ця хвилина, вороги напали, але вони не знали сили богатирськой, тому козаки виграли цю битву, але не виграли ще війну! Фуух
