- Привіт!
- Привіт!
- Як твої справи? Що ти робиш?
- Справи в мене гаразд! Вот починаю домашнє завдання робити. А в тебе як справи й чим зараз займаєшся?
- Зараз я граю в комп'ютері, а справи в мене супер!
- Зрозуміло, що ти робиш на карантині чи що ти вже зробив? Я навчився: готувати їжу і прибирати в квартирі. Гуляю з молодшим братом й дивлюсь за ним.
- Ясно. А я карантин я проводжу так: прокидаюсь, їду їсти омлет, потім йду робити уроки й останній час я граю в комп'ютері. Навчився множити, знаю Англійську краще й до мамі по дому.
- Чудово! Я вот тут скоро в село їду і приїду в кінці карантину так що я не зможу тобі писати
- Зрозуміло. А я вже був в селі
- Тобі повезло, я просто не люблю село
- Вот ти дива! Як можна не любити село? Гаразд, вибач, мені треба йти, собаку треба вигуляти. Завтра я тобі напишу! До побачення!
- Добре, тоді до завтра!
Здрастуй, Іванко!
- Привіт, Сашко! Радий тебе зустріти!
- І я так само радий! Ну, розповідай, як провів літні канікули?
- О, я провів їх дуже цікаво. Ми з батьками їздили відпочивати до моря.
- Справді? І куди саме ви подорожували?
- У Крим. Спершу ми жили в Алушті в пансіонаті. Купалися в морі досхочу. Я з татом навіть рибалив з пірсу.
- Щось упіймали?
- Морського йоржа! Але його їсти майже неможливо, тож ми його відпустили.
- А потім ви ще десь подорожували?
- Так, ми їздили на екскурсії в Ялту, Севастополь, Судак. Мені особливо сподобалася стародавня фортеця в Судаку. Так що я все про себе та про себе! Ти як провів літо, друже?
- У батьків грошей подорожувати не було, тому я провів його вдома. Але не нудьгував.
- Чим же ти займався цілих три місяці?
- Катався на велосипеді, з хлопцями грав у різні ігри. Футбол, баскетбол, волейбол – ми все спробували. Кожний день ходив на турніки робити гімнастику. Бачиш, які м’язи накачав?
- О-о, я би теж не проти мати такі…
- Ще я книжки читав, фантастику. Адже в мене багато часу було. Тепер я спеціаліст з цього жанру.
- Ну, тоді розповіси мені, що прочитав. А я тобі – про Крим. Ти згодний, Сашко?
- Згоден!