Відокремлену прикладку вжито в реченні (розділові знаки пропущено) *

Над горами стояла ніч світла чиста прозора.

Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.

Великих вершин досягають на жаль не тільки орли.

Десь там на іскристій рівнині не спить у заметах село.

Море натомлене штормом здається безсилим.​

напиши, що ти написав і далі...

виявилося, що Сергій не любить природу бо, він почав ломати гілки дерев... Наталка теж е любить, вона топталася по траві, кричала, що всі пташки улетіли. А Саша зовсім хотіла зламати це гніздо. Поки діти сперечались, пташка прилетіла додому. тільки Микола став біля гнізді, дивився на пташку і ніби розмовляв з нею, а діти тим часом...

- Ти неправий, вона не прелетить, зламаємо його - казала Саша

- А може прелетить- говорила Карина

-Ні не прелетить - перемовлявся Миишко

- Ну , а тепер ви бачите хто більше любить природу - сказав Микола

Запала тиша...Пташка не співала, мовчала...

- ну, ні справвді... ну.. я згоден з Миколою - раптом сказав сергій

 

 

Людина,  яку я поважаю і на яку   хочу бути схожим,— це моя мама. вона завжди добра, ласкава. моя мама дає мені хороші поради. і, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість. інколи, буває  мама насварить   мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. але частіше я буваю неправий. а коли розумію це, йду до мами і перепрошую. і мама мене завжди вибачає, як би я не провинився. одного разу я уявив, що мами немає. як тоді склалося б моє життя? про це страшно навіть подумати. і я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі. я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. а інакше не може й бути.