ХЕЛП
ХОТЬ ЧТО ТО ЧТО ЗНАЕТЕ ​

Н.в. - тисяча сімсот сорок один

Р.в. - тисячі семисот сорока одного

Д.в. - тисячі семистам сорока одному

З.в. - тисячу сімсот (семисот) сорока одного

О.в. - тисячею сьомастами (сімомастами) сорока одним

М.в. - (на) тисячі семистах сорока одному (однім)

Н.в. - відмінник тисяча сімсот сорок перший

Р.в. - відмінника тисяча сімсот сорок першого

Д.в. - відмінникові (відміннику) тисяча сімсот сорок першому

З.в. - відмінника тисяча сімсот сорок першого

О.в. - відмінником тисяча сімсот сорок першим

М.в. - (на) відміннику (відмінникові) тисяча сімсот сорок першому (першім)

Пояснення: так як у завданні є помилки, і, можливо, некоректно сформульовано, то подаю два варіанти:

1 - відмінювання числівника 1741 як кількісного

2 - так, як звучить у завданні ⇒ відмінник 1741

Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов'язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.

Мова - це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об'єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу - це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.

Мова - це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова - це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам'ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям.
Мова - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.