характеристика речення, та кожної частини: та диво дивне, в лютій тісності, я відчуття безмежжя не втрачаю ​

На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи.

                                                      Зимові розваги

Прийшла білосніжна, кришталева та пухнаста зимонька - зима! Дуже сильно чекали цієї пори діти, щоб покататися з гірки на санчатах. 

Одного разу Оленка, Єлизавета, Анна та Даринка вирішити спуститися з гірки, але не на санчатах. І почали вони злітати з відти! До них підійшли хлопці та теж давай з ними спускатися. Всім дітям дуже сподобалося! Коли вони прощалися з зимою то дуже плакали! Але вони знали, що зима вернеться і вони знову будуть злітати з гірки!