Напевно, жоден з нас, людей молодих, завзятих, кмітливих, не мріє про те, як звести нанівець, промарнувати дарма цей дивовижний подарунок долі - своє життя. "У кожного своя доля і свій шлях широкий: той мурує, той руйнує...", - зауважував поет. Астрологи кажуть, що доля людини вирішується там, на небесах, задовго до її народження, а всіма її вчинками керують всемогутні боги. Підтвердження цієї думки можемо гати, наприклад, у давньогрецьких міфах, у епосі будь-якого народу. Справді, як вибирав свій життєвий шлях титан Прометей? Йому до богиня Афіна, яка навчила його різним наукам.
Нам якось не личить сподіватися на до богів, тому що ми - люди, а зовсім не титани, ми намагаємося не схибити, шукаючий свій власний шлях у житті. Мій дід Іван - стара й мудра людина. Він на власному прикладі вчить мене, як долати перешкоди і труднощі, які виникають при цьому пошуку. Він каже, що в молодому віці нічого немає кориснішого, чим навчання. Сам він здобув освіту, прийшовши до першого класу в десятирічному віці: тоді була війна, і школи в їхньому глухому селі не було взагалі. Але ж він вивчився, згодом закінчив Московський медичний інститут, а потім зайняв своє місце серед найвидатніших людей нашої країни - став знаменитим хірургом.
Я дуже ним пишаюся і хочу бути таким, як він. Я вибрав музику, це моє покликання, і я віддаю йому весь вільний час. Я багато читав про таких музикантів, як Моцарт, Паганіні. Вони працювали наполегливо з раннього дитинства. Правда, до цього їх примушували їхні батьки, і не завжди гуманними методами. Але роль батьків у виборі життєвого шляху дуже значна, якщо не вирішальна. І не лише батьків, до цього повинне долучатися все доросле оточення молодої людини.
Якщо правильно підійти до вирішення цієї проблеми, то нам не загрожуватиме відчуття, що життя прожите марно.
"Ми всі невільники свого життя. Страждання боротьби дають нам змогу Крізь перешкоди, втрати, каяття Омріяну здобути перемогу. Без неї сенс життя зникає нам. Життя це битва, в битві - перемога. Війні з самим собою біль віддам, Цей біль - мій хрест. Із ним іду до бога ..."
Так сказав Василь Стус, і я з ним згоден.
Кожна епоха несе в собі свої закони та протиріччя. Якщо ці протиріччя дуже загострюються, виникають спочатку великі конфлікти, які можуть перерости у великі війни. Та чи потрібно це людству, яке й так вже підірвало свої сили повсякчасними чварами та конфліктами? Я гадаю, що зовсім не потрібно, адже це може призвести до знищення людства взагалі, а також до загибелі нашої планети Земля.
З давніх-давен чоловіки воювали: за жінок, за територію, за здобич. Та й тепер нічого не змінилося. Тільки воюють не лише за жінок, а й за владу, за гроші. Стають усе жорстокішими серця, страшнішою зброя. Люди прагнуть бути володарями світу, забуваючи про любов, справедливість, добро. А взагалі чи можливо жити за законами добра, даруючи любов усім людям, а найбільше дітям та убогим, знедоленим?
Зараз, здається, ми повертаємось до тих законів, що їх проголошено у Біблії. Але це роблять не усі люди. Більшість, як і раніше, намагається утвердитися за до насильства, бійок, війн. Вони прагнуть стати вищими за усіх, отримувати більше від усіх, бути кращими за усіх. Звідси і йдуть різноманітні війни, які є лише спробами впливових людей поділити світ між собою. Мені здається, коли люди зрозуміють, що ділити його зовсім не потрібно, що кожен народ має жити так, як йому подобається. Щезнуть війни, які майже кожного року виникають під якимись зовсім незрозумілими привидами, зменшиться насильство. Світ стане кращим.
Насильство ж буде існувати, доки на екранах наших телевізорів будуть демонструватися боєвики, де насильство зведене до культу поведінки. Дивлячись ці побоїська, хлопці прагнутимуть бути схожими на "крутих" чоловіків, які одним ударом можуть вбити людину. Крім цього, "підігрівають" нестабільні умови нашого життя, коли люди знаходяться у стані постійної кризи, постійного психічного зриву. Ось і ростуть маленькі "круті" хлопці, перетворюючись з часом на великих насильників та злодіїв. Якщо подивитися та прислухатися до розмов маленьких дітлахів, то можна почути, з яким захопленням вони розповідають один одному про події якогось боєвика або про бої без правил, що вони дивились по телебаченню. Та ще й вдома батьки весь час сваряться від того, що не вистачає грошей на необхідне. Звідси й починається шлях до озлоблення малих сердець.
