Объяснение:
Ще назва є, а річки вже немає.
Усохли верби, вижовкли рови,
і дика качка тоскно обминає
рудиментарні залишки багви.
І тільки степ, і тільки спека, спека,
і озерявин проблески скупі.
І той у небі зморений лелека,
і те гніздо лелече на стовпі.
Куди ти ділась, річенько? Воскресни!
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
і світить спека ребрами моста.
Стоять мости над мертвими річками.
Лелека зробить декілька кругів.
Очерети із чорними свічками
ідуть уздовж колишніх берегів.
Здрастуй, мамо, мила моя!
Я хочу сказати тоб за те, що ти дала мені життя, мама.
Дякую за тепло, ласку, доброту, турботу. Я пам’ятаю, як ти допомагала мені підніматися, коли я падав, як змащувала зеленкою мої обдерті коліна. Пам’ятаю манну кашу з грудочками, які я був радий тиснути ложкою, смачний чай з малиною, коли я був застуджений. Пам’ятаю і милі рукавиці на гумці, які не спадали з рук навіть в самий розпал гри.
Дякую за вірного чотирилапого друга, якого ти подарувала мені на мій день народження. Так ти вчила мене піклуватися про близьких, захищати й оберігати їх.
Ти вчила мене терпінню, коли нас розлучав дитячий садочок. Ми не бачили один одного цілий день! Я вже тоді терпів розлуку з тобою, мамо.
Дякую за добрий ранок, за теплий вечір. За посмішку, ніжні руки й обійми, за підтримку, за поради. Дякую за твій сміх, яким ти заповнювала весь р. Дякую за блиск у твоїх очах, коли ти дивилася на мене.
Від: Микити
