Вправа 669
Будь ласка
Дуже треба

Відповідь:

Прокотилась луна, що не варто іти назад. Зафіранені (узг.) вікна і синя (узг.) прозора (узг.) сутінь. У жасминовій (узг.) повені мліє вечірній (узг.) сад, Розкошуючи німо в солодкій своїй (узгоджені, в складі звороту будуть обставиною) отруті. Розсипається гравій, і сухо рипить жорства. Фортеп'янний (узг.) ноктюрн із розчинених (узг.) вікон дому (неузг.). Я сюди не повернусь. Волого блищить трава Під моїми (узг.) ногами. У білому (узг.) сяйві нічному (узг.) Павутинка тоненька (узг.). Між пальцями Ця (узг.) мелодія вічна (узг.): тече-кровоточить вена. Розмотавши клубок недитячих своїх (узгоджені, в складі звороту будуть обставиною) хотінь, втікаю у ніч по прозорих (узг.) слідах Шопена (неузг.). cpібна (узг.) тінь.

Пояснення:

1. Тільки цвіркун цвіркоче в житі, шелестить сухий колос та інколи запідпальомкає перепелиця.
2. Ялинка  затремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха,  і  кілька  зелених  глиць  упало  на  сніг.
3. Торік Харитя була ще маленька, маленькими  рученятами  вона  не могла  вдержати  серпа,  а  тепер вже  виросла, набралася  сили,  і руки побільшали.
4. Навкруги вила хуртовина, бурхав холодний  вітер  та крутив  снігом,  а Василькові  згадалася  тепла, ясна батькова хата.
5. Босі  ноженята  ступали  по  втоптаній  стежці,  над головою, межи колосками, синіло небо, а з обох боків, як стіни, стояло жито й шелестіло вусатим колоссям.