Поставити розділові знаки

Майже 350 років тому маловідомий чоловік на ім’я Левенгук уперше заглянув у новий таємничий світ населений найдрібнішими істотами одні з яких злі і смертельні інші дружні й корисні.
Антоні Левнгук не оспіваний сучасниками й напівзабутий тепер так само маловідомий як невідомі були його маленькі дивовижні тварини й рослини в той час коли він їх відкрив. Левенгук навчався виробляти найдрібніші лінзи. Він досліджував поперечні зрізи різних порід дерев примружившись вдивлявся в насіння рослин.
Учений був невтомним шукачем. І кому ще крім цієї дивовижної людини могло на думку звернути лінзи на краплю чистої води яка щойно випала з хмари. Серед іншого Левенгук відкрив еритроцити описав бактерії будову м’язових волокон та очей комах.
Мріючи про славу та почесті Левенгук ладен був думати що всі його потайні мрії здійсняться наяву але до кінця життя видатний учений був змушений займатися торгівлею.

Iснує кiлька легенд, досить  розповсюджених  у  наших  краях,  якi
пояснюють походження назви мiста Харкова.
 Одна з них — легенда про
Харитона. З топографiчного  опису  Харкiвського  намiсництва  1785  року
довiдаємося, що на тiм мiсцi, де розташоване мiсто Харкiв  ,  один
iз заможних малороссиян по iм'ю Харитiн, а по просторечью Харько,  завiв
собi хутiр. Вiд iменi Харько нiбито одержали свою назву  рiка  й  мiсто.
Поступово по сусiдству з Харитоном стали розселятися  новi  поселенцi  й
Харкiв-Хутiр перетворюється в Харкiв-Слободу,  а  потiм  Вхарьков-
Город.
Друга, не менш гарна, iсторiя пiдстави Харкова  належить  перу  вiдомого
украïнського  письменника  Квiтки,  що  получили  за  назвою  свого
маєтку прiзвисько Основьяненко.
Вiдповiдно до його версiï, наше мiсто  було  засновано  не  якимось
мiфiчним Харько, а предком письменника  й  першим  власником  даноï
садиби  —  Андрiєм  Квiткою,  що  бiгла  з   Києва   з
молоденькою дочкою воєводи. Один раз,  обходячи  своï  великi
володiння, Квiтка був настiльки уражений красою виду, що  вiдкривався  з
нинiшньоï Унiверситетськоï гiрки, що негайно вирiшив заснувати
тут мiсто Iснує також версiя, що iм'я  Iвана  Каркача  дало  назву
мiсту Харкову. И. Каркач — украïнський козак, перший осадчий,
тобто ватажок першоï партiï переселенцiв, якi розташувалися на
височинi бiля рiчок Харкiв i Лопань.  Звук  ДО  у  прiзвищi  Каркач  мiг
поступово перейти  у  звук  X,  i  вона  стала  вимовлятися  як  Харкач.
.Засноване ïм поселення згодом стає мiстом Харьковим.
Найцiкавiшоï  представляється  версiя,  висунута  в  минулому
столiттi   професором   Аристовим.   Вiдповiдно    до    цiєï
версiï, Харкiв в XII сторiччi  був  легендарною  столицею  половцiв
— Кулi-Канью, пiзнiше захопленоï росiйськими  князями.  Слово
Шарукань  тюркського  походження.  Ученi-Лiнгвiсти  вважають,  що   воно
позначає стоянка пастухiв, вiд слiв кулi  —  пастух  i  кань
—  мiсце.  Iсторики  припускають,  що  Шарукань  —  це  iм'я
половецького хана. Вiдповiдно  до  цiєï  версiï,  Харкiв
— це трансформоване слово Шарукань.
Бiльшiсть же iсторикiв уважають, що своя назва Харкiв одержала вiд назви
рiки Харкiв,  тому  що  ïï  згадування  зустрiчається  в
письмових джерелах ще до виникнення поселень. Лiнгвiсти припускають,  що
слово Харкiв  —  це  трансформоване  харкобе,  що  в  перекладi  з
тюркськоï мови означає мiлководна рiчка.

Смотри, дієприкметник - это особая форма дієслова (глагола), которая отвечает на вопросы: какой? какая? какие? какое?, но при этом это какое-то действие. Вот пример на украинском:
 Я прагну побачити, написані пензлем, кручі Дніпра.
В этом предложении есть не просто дієприкметник (диєпр. - сокращение будем использовать), а дієприкметниковий зворот.
Дієприкметниковий зворот - дієприкметник вместе с зависящими к нему словами.
Т.е. "написані пензлем" - дієприкм. зворот, который выделяется в предложении запятыми.
Мы видим, что "написані" отвечает на вопрос які? (какие?), но в то же время обозначает действие, которое сделали.