. Запишіть частки, знімаючи риски.

Такі/но, сядь/бо, взяв/таки, ще/й, зроби/ж, якби/то, отакий/то, таки/заспівав, все/таки, будь/коли, де/небудь, прийшов/би, хоч/би, колись/то, все/ж/таки,

не/міг, не/щастя, не/веселий, не/читаючи, не/виправлена помилка, не/кричав, не/виконана вчасно робота, не/дбалий, не/вірив, не/продумана тема, , не/виконаний план, не/зважай, ні/який, ні/звідки, ні/від/кого, ні/за/чим, ні/коли, ані/трохи, ні/про/що, ані/телень, ні/чийому/.

Я чекаю весну.
Минає останній місяць зими.  Вже не такі сильні морози . Дні стають довшими і незабаром прийде довгоочівукана весна.  Я люблю всі пори року, але весну найбільше.  Адже з приходом весни порбуджується природа і  оживає все навколо.  Сонечко піднімається вище, краще зігріває землю. Розтає останній сніг і побіжать маленькі струмочки.Зеленіє травичка, розпускаються бруньки на деревах та кущах ,  повертаються з теплих країв птахи . Садки , парки, ліси наповнюються різноманітним плашиним співом. З під опалого листя пробиваються перші весняні квіти : підсніжники, проліски , ряст, а там невдовзі запалахкотить своїм жовтим , яскравим цвітом горицвіт. Повітря наповнюється весняними пянкими пахощами.  Все це мрії , але вони незабаром здійсняться , адже весна не за горами.  
 Весно! Я чекаю на тебе!

 Настояна на терпких травах, снується вереснева, лагідна тиша. Рання осінь уже починає прясти сріблясте павутиння, губить білі пасма на левадах.Небесна блакить стає ніжно-шовковою, здіймається все вище й вище, і по ній вже пролітають ранніми ранками журавлині ключі.Зацвітають квіти осені, уже запалали червоні кострища жоржин побіля хат, майорять розмаїттям по-дівочому соромливі айстри, палахкотить ніжним жаром пелюсток вогниста сальвія, ще квітують рожеві і пурпурові мальви на високих стеблах, виграючи своїми дзвіночками тихий реквієм літу.У густій кроні кленів уже хтось бризнув ніжною позолотою, але вони ще не здаються осені, киплять зеленим соком. Задумливі берези вплітають у свої ніжні коси жовтогарячі кісники. Тільки сосни стоять зелені, тисячами, мільйонами голочок чи небесний шовк, розливаючи терпкий запах живиці.Вереснева благодать. Чудова пора зрілості. Ясна прозорість. Заколихана тиша. Услід за нею починається пора тихої зажури, пора бабиного літа (За І. Цюпою, 134 сл.).