Одного разу ми з батьками пішли гуляти у парк. Уранці природа ще спала і навкруги панувала тиша. Ми вийшли на простору галявину. Там на прив*ялій траві блищали дощові краплини, мов сльози, а над нами пролітали великі кучеряві хмари. Посеред поляни розмістився самотній дуб, від якого доносився стукіт дятла. Поруч з дубом, в опалому пожовклому листі, шурхотіла білочка, в пошуках жолудів. Довкола галявини стояли притихлі берізки. В похмурий день особливо чітко виділялись їх чіткі білі стовбури. І раз від разу було чути стрекотання сороки-білобоки, яка ніби розказувала про наближення зими. І всю цю красу вкриє пухким білим снігом.
1. Хто такий Богдан Хмельницький. Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой, той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється. Чи не той то хміль, Що по пиві грає?.. Ой, той то Хмельницький, Що ляхів рубає. Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой, той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне. 2. Подвиги Хмельницького. Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду, — Гей, не один лях лежить Головою в воду. "Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води, — Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди". "А я ляхів не боюся І гадки не маю — За собою великую Потугу я знаю, Іще й орду татарськую За собой веду, — А все тото, вражі ляхи. На вашу біду". 3. Богдан б"ється з ляхами. Ой, втікали вражі ляхи — Погубили шуби... Гей, не один лях лежить Вищиривши зуби! Становили собі ляхи Дубовії хати, — Ой, прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати. Утікали вражі ляхи, Деякії повки, — Їли ляхів собаки І сірії вовки. Гей, там поле, А на полі цвіти — Не по однім ляшку Заплакали діти. Ген, там річка, Через річку глиця — Не по однім ляшку Зосталась вдовиця...
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
