Ми-українці. Живемо у вільній і незалежній державі - Україні. Розмовляємо рідною державною українською мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира,як і душа українського народу. Народ наш завжди славився працелюбністю,щирістю,добротою і чарівною Піснею. Бо завжди в Україні співали всі-дорослі й діти, з піснею легше було жити,у ній можна було передати любов і тугу,щастя і радість,свої мрії і надії. А рідною українською мовою людина не тільки розмовляє,а й мислить. І навіть коли людина знає багато мов,уміє розмовляти ними,то думає завжди тільки рідною. І земля українська стародавня,така ж давня і наша мова. Чарівна родюча земля здавна приваблювала завойовників. Чужинці чимало разів намагалися загарбати Україну,щоб привласнити і щоб панувати на ній , бо ж тут і клімат прекрасний, і чорноземи багаті та родючі,і краєвиди казкові. От і нападали загарбники,а українці боронились і часто гинули у кривавій боротьбі за свою землю. Протягом віків відстоював народ свою землю. Коли перемагав, то знову розквітала наука, культура, мова, в селах і містах знову було чути радісну пісню. А коли зазнавав поразки у грізній битві-все занепадало,бо завойовники нав’язували українцям свою культуру, свою мову і свою владу. Важко було зберегти щось своє,але народ плекав рідну мову в піснях,казках та передавав від роду до роду її, як дорогоцінний скарб,щоб не загинула!
Весна це прекрасна пора року, коли природа прокидаємося, все розквітає навколо, радує своїм оновленням. Ще, можливо, лежить на вулиці сніг і ночами досить холодно, але в повітрі вже відчувається наближення тепла.
Сонце все більше пригріває і зігріває все навколо. Снігові замети вже не іскряться в променях сонця, а темніють і зменшуються в розмірах. З усіх боків пробиваються струмочки і, з'єднуючись, утворюють потоки вируючої води, в яких дітвора радісно запускає кораблики. Біжать за ними з криками, проводжаючи в далекі подорожі. А як весело стрибати по завмерлих калюжах! Підталий лід з дзвінким звуком обламується під вагою тіла, додаючи радості дітлахам.
Все більше видно прогалини талої землі. Вона ще гола, але десь в глибині в ущелинах грунту вже пробиваються прокидають паростки перших квітів. Вони наполегливо тягнутися до тепла і світла, і скоро нас порадують суцвіттям, що розпускається.
І саме небо вже не важко нависає над землею, а ставати все більш повітряним, прозорим і яскраво-блакитним. Всюди чутні Пташине багатоголосся. Все впевненіше співають птахи, закликаючи весну в свої краї. Скоро вони знайдуть собі пару, сов'ють гнізда і з'являться в них маленькі пташенята.
Тваринам теж роздолля. Вони починають змінювати свою зимову шубку на більш легку, літню. Після зимових холодів відігріваються на сонечку. І вже не така проблема знайти собі їжу.
На деревах з'являться перші листочки, зовсім ще ніжні і світло-зелені. Земля одягнеться в зелене трав'яне плаття. І стане зовсім тепло.
Але все це попереду... в перший день весни ще лежать сніги, ночами заметіль ще замітає доріжки сніжком, сонце із зусиллям пробивається крізь хмари. І тільки жваві горобчики активніше і радісніше скачуть з гілки на гілку. Веселим цвіріньканням нагадування всім навколо: "Скоро! Скоро! Скоро буде весна».
