Розібрати як частину мови слово нижче.

Нынешнее молодое поколение переосмысливает историю, историю последней войны — Великой Отечественной. А в сердце старшего поколения это слово — незаживающая рана. Это оборванные в самом начале мечты о будущей профессии, ожидание длинной и счастливой жизни. Это последнее пожатие руки, последний поцелуй, последний взгляд близкого, самого дорогого человека… Война ворвалась в сердце нашего народа как осколок. Затмила солнечное небо дымом пожаров, стала болью невыносимой от черных похоронок, которые тысячами приходили каждый день. Сколько крови пролито! Сколько слез выплакано! Родная земля стала сплошным пожарищем; « плакали росами травы, падали черные деревья, стон раскидывался стоголосым эхом».Война уничтожает, разрушает… Война не подвиг, не как геройство, а как проверка на человечность, просто как жизнь, пусть неимоверно тяжелая. Люди бьются за свои идеи, защищают интересы, убивая друг друга. В этой войне каждый считает, что он прав, и тот, кто мыслит по-другому, в секунду становится врагом. Человек в подобных обстоятельствах и пылинка, и персона. Человек — это то, что нельзя предсказать заранее, это изменение состояния его души, его мысли нельзя спланировать и управлять ими. Тысячи людей сквозь горнило войны, испытали ужасные мучения, но они выстояли и победили. Победили в самой тяжелой из всех войн, перенесенных до сих пор человечеством. И живы еще те люди, которые в тяжелейших боях защищали Родину. Война в их памяти всплывает самым страшным горестным воспоминанием. Но она же напоминает им о стойкости, мужестве, дружбе и верности. Многие люди эту страшную войну. Многие из них погибли, многие получили тяжелые увечья, многие уцелели в огне испытаний. Вот почему они вновь и вновь рассказывают о том, что стало не только их личной болью, но и трагедией всего поколения. Они просто не могут уйти из жизни, не предупредив людей об опасности, которую несет забвение уроков . У меня и дедушка, и прадед участвовали в этой страшной войне, для меня они герои, которые защищали нашу Родину и нас. Я расскажу о моих земляках, о героях из глубинки России.

Твір-роздум про мудрість

Коли дитина тільки починати освоювати та розуміти навколишній світ, вона все сприймає як нове, цікаве. Широко розплющеними та довірливими очима дивиться вона на яскраве сонце в блакиті, розпитує про те, що, як та навіщо. Дитина стоїть на порозі великих знань, що визначатимуть усе її життя. У цей період життя необхідно допомагати дитині правильно розуміти світ навколо. Та діти й самі часто проявлять неабияку мудрість – наприклад, вони вміють бачити сутність речей, вони щирі у почуттях та бажаннях

Молодість – швидкий, бурний вік, коли людина самостійно стикається з реальним життям. Вона усвідомлює різницю укладів життя минулого та сучасності. На її очах відбувається зміна часів, змінюється життя, людина сама є безпосереднім учасником того процесу. По-новому сприймаються минулі ідеї та події, інше ставлення викликають звичні речі. Тому суперечки між традиціями та новими ідеями неминучі, як неминучі й розчарування.

Молодість обурює якісь, на її думку, безпідставні конфлікти, за які було покладено багато життів. Покірність перед катастрофічними подіями не знаходять у неї розуміння, бо зараз, коли все вже позаду, здається, що можна було б знайти вихід. У такому віці мало кого можна назвати мудрим, бо молодь не хочу прислухатися до порад, хочу все зробити на свій лад. Та саме тоді в людині починає накопичуватися мудрість, що базується на власному досвіді, вона починає розуміти, що в чомусь її батьки та дідусі все ж були праві.

Прожиті літа дають мудрість та вміння спокійно розмірковувати про те, що сталося. Гарячі ідеї та нездійсненні мрії спочатку зважуються, підключається досвід та вміння дивитися наперед. Згадуються свої та чужі помилки, знаходяться засоби запобігти їм та виправити. Тому людина в літах вже не рветься в бій, але завжди готова дати пораду темпераментній молоді, аби та не повторювала минулих помилок та вчилася отримувати користь з власних. Її мудрість часто незрозуміла молодим людям, та вона розуміє їх, бо сама була такою.

Чи можна сказати, що тільки стара людина може бути мудрою? Я вважаю, що ні. Якщо людина вміє робити висновки з того, що з нею трапляється, вона вчиться жити. І з кожним таким уроком стає трохи мудрішою.