Сонце сідає в Дніпро, а небо ще рожево світиться, і сині дими від багать стеляться по городах — в селі палять торішній бур'ян. Я стою в подолі гори, схожої обрисами на доісторичного динозавра, який приповз напитися води з ріки, і, заплющивши очі, нашіптую, начакло-вую до журавлиного ключа в небі: «Хай станеться чудо, як у казках, і з'явиться вона, господиня цього озера і ніжно-зелених пагорбів, і ярів, у яких ледь чутно жебонять джерела, і оливкових гаїв, і вербових левад, русалка, берегиня, мавка...»
Завдання: У формі невеликого оповідання розкрийте зміст прислів'я "До свого роду хоч і через воду".
Кожен з нас шанує свій рід, зберігає пам'ять про предків, пишається батьками. Родина - найдорожче, що ми маємо. Саме у родині нас цінують просто за те, що ми є. А ми радіємо тим, хто поруч з нами.
"До свого роду хоч і через воду", - говорить народне прислів'я. І з цим важко не погодитись. За свою родину, за її щастя та добробут можна пройти найтяжчі випробовування, серед яких можуть бути і вогонь, і вода. До рідних можна дібратись попри будь-які труднощі та перепони.
