Природа… Вона скрізь навколо нас. Але часто люди не розуміють її значення. Натомість людина двадцять першого сторіччя чудово знає свою роль у цьому світі. Саме та людина, яка знищила природу, утворивши навколо себе «оточуюче середовище», поставивши планету над безоднею атомними експериментами – вона вважає себе головною у цьому світі. Забуваючи, що теж являється частиною природи.
Людина і природа… Вони міцно взаємопов’язані між собою. Людина не може жити окремо від природи: без ранкового сонечка, без подиху весняного вітерцю, без перших зелених листочків на деревах, без крапель дощу, що падають з неба на землю… Не може жити людина без хлібу та води, які також дає нам природа…
Тож, як на мене, не варто зазнаватися – яка б не була могутня людина, природа сильніша за неї, і вона це не раз доводила. І не варто нам намагатися довести протилежне. Краще навчитися співмешкати і співпрацювати з природою, читати її велику книгу знань та досвіду, також вчитися бути людьми і цінувати свою землю. Дуже важливо для людства поважати свою Землю, не припустити, щоб на ній було знищено все живе. Адже разом з ним зникне і людський рід, бо ж і ми – частина природи, хоча часто забуваємо про це.
Я очень часто задумываюсь над тем, как найти свой путь в жизни. Достаточно нередко среди взрослых можно услышать фразу о том, что им надоела их работа, которая вообще не является мечтой их жизни. Что же нужно делать для того, чтобы труд стал приносить не только удовольствие, но и стала любимой деятельностью? Я считаю, что для этого надо набрать смелости и не бояться пробовать что-то новое. Не страшно менять хобби, как перчатки. Это и есть поиск своего пути жизни. Человек не узнает, что именно ей подходит, пока не попробует. Не страшно даже менять специальность в университете, если через полгода обучения ты понимаешь, что это - «не твое». Я считаю, что каждый человек должен найти себя. Конечно, это не легкий путь. Но заниматься тем, что приносит духовное вдохновение-действительно интересно.
