Тихо-тихо, в пахучих полях. Степи, лани, гаї усе дрімає навколо. Мир, спокій і добробут розлиті в повітрі пронизані місячним сяйвом. Цокотять по білому шляху кінські підкови, лунає пісня, котиться відлунням по стернях. Спить, розкішна Україна. Мабуть, їй сняться сни щастя. Спить усе ярки й переярки, ліски й переліски, улоговини й степи, хутори й села. Спить колисьдике, а тепер заоране поле. Яка ж ти прекрасна, рідна земле!
