На дві групи: до першої випишіть самостійні частини мови ,а до другої- службові. Хмарини, хмарини, небес кораблі,за ними я піснею лину.Безсмертя достойний лиш той на землі, хто любить свою Батьківщину. Хто їй віддає свої дні молоді і зве її сонцем, зорею, хто з нею навік не розлучний в труді, хто в горі і в радості з нею.​

Не гони коня кнутом, а гони вівсом
не вір словам , а вір ділам
семеро одного не ждуть
хто питає, той не блудить
не зазнавши гіркого, що ти знаєш про солодке?
чули дзвін та не узнали, де він
не знав, не знав та й забув
моя хата скраю, я нічого не знаю
якщо на своєму язиці не втримаєш, то на чужий не сподівайся
горе тому жить, хто життям не дорожить:)

Як овечка: не мовить ні словечка.Не так то він діє, як тим словом сіє.Кого не б'є слово, тому й палиця не За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Дурний язик — голові не приятель.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Слово — не полова, язик — не помело.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.

- Привіт!
-Привіт!
-Як справи?
- Добре, а в тебе як?
- Чудово, ти знаєш, що свято Маколая наближається?
-Звісно що знаю. Як вважаєш, він тобі щось подарує?
-  В цьому році я вів себе добре, тож думаю він мені щось подарує
- Він завжди дарує чудові подарунки, кожного року Миколайчик приносить цілий пакунок цукерок та чудову іграшку. І як йому вдається бути не поміченим?
-  Я вважаю, що добро потрбіно робити безкорисливо.
- Чудова думка, але я завжди залишаю йому декілька цукерок на підвіконні, я вважаю що він на це заслуговує, бо в нього  робота не з легких, бо потрібно за ніч подарувати всим дітлахам.
- Ого! Добре що ти пригадав про цукерки, моя мамуся, саме спекла чудове печиво і приготувала какао, не хочеш до мене завітати?
- Чому б і ні, я не відмовлюся.
- Ходім?
-Ходімо!